Тачурі сірочуб бразильський Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota

?

Тачурі-сірочуб бразильський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Тиранові (Tyrannidae)
Рід:	Тачурі-сірочуб (Polystictus)
Вид:	Тачурі-сірочуб бразильський

Біноміальна назва

Polystictus superciliaris
(Wied, 1831)

Ареал виду

Синоніми

Euscarthmus superciliaris

Посилання

Вікісховище:	Polystictus superciliaris
Віківиди:	Polystictus superciliaris
ITIS:	562384
МСОП:	22699423
NCBI:	478637

Тачу́рі-сірочу́б бразильський (Polystictus superciliaris) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Ендемік Бразилії.

Опис ред.

Бразильський тачурі-сірочуб

Довжина птаха становить 9,5 см. Верхня частина тіла коричнювато-сіра, голова дещо тьмяніша, сіра, над очима білі «брови», на тімені малопомітна біла пляма. Крила темні з двома смугами і коричневими краями. Нижня частина тіла охриста, живіт білий.

Поширення і екологія ред.

Бразильські тачурі-сірочуби поширені на південному сході Бразилії, від центральної Баїї до півночі Сан-Паулу. Вони живуть в сухих саванах серрадо, на луках, зокрема на гірських (кампо-серрадо), серед скельних виступів Бразильського нагір'я (кампос-рупестрес^[en]) та на покинутих пасовищах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 900 до 1950 м над рівнем моря. Живляться комахами.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 16 лютого 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 16 лютого 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 16 лютого 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 16 лютого 2022.