Абу Тахір Тамім ібн Аль-Муїзз аль-Джазахірі (араб. أبو طاهر تميم بن المعز; 1031–1108) — 5-й емір держави Зірідів в Іфрікії у 1062—1108 роках.
| Тамім ібн аль-Муїзз | |
|---|---|
| Народився | 11 століття або 1031 |
| Помер | лютий 1108 |
| Посада | Emir of Ifriqiyad |
| Рід | Зіріди |
| Батько | Аль-Муїзз ібн Бадіс |
| Діти | Ях'я ібн Тамім |
Життєпис ред.
Походив з династії Зірідів. Син еміра Аль-Муїзза. Народився 1031 року в Кайруані. За правління батька тривалий час був валі (намісником) Махдії. Під час вторгнення племен аравійських бедуїнів бану хіляль, направлених в Іфрікію Фатімідами, зумів захистити місто, куди в подальшому аль-Муїзз переніс столицю.
1062 року після смерті батька успадкував трон. В цей час держава перебувала в критичній ситуації: частину її захопили бедуїнські племена хілаль і сулайм, в низці міст панували самостійні каїда або еміри. В Тунісі затвердилася династія Хурасанідів.
Тамім розпочав політику з відвоювання колишніх володінь. Водночас продовжував політику батька щодо підкорення Сицилії. У 1063 році завдав поразки Хамму ібн Мелілу, захопивши місто Сфакс. Водночас відправив синів Айюба і Алі до Сицилії. Втім вони спочатку зазнали тяжкої поразки від норманів у битві біля Черамі. Зрештою 1065 року Айюб зумів об'єднати під своєї владою усі сицилійські тайфи.
Сам Тамім зумів відвоювати Сус. У 1064 році захопив Кайруан, який у 1065 році знову повстав проти нього, перейшовши на бік Ан-Насіра ібн Алнаса, еміра держави Хаммадидів. У 1065 року зірідське військо завдало поразки останнім. Слідом за цим було встановлено зверхність над державою Хурасанідів в Тунісі.
Втім вже невдовзі поновилася війна з Хаммадідами, що тривала до 1077 року і завершилася укладанням шлюбу між донькою Таміма і еміром Ан-Насіром. Водночас у 1068 році його син Айюб зазнав на Сицилії поразки й повернувся до Північної Африки. Втім Тамім продовжував надсилати підкріпленням мусульманським залогам на острові.
У 1081 році спробував відвоювати Габес, але після 2 років облоги відступив до Махдії, де сам опинився в облозі повсталих арабів.
У 1087 році на Махдію напав з'єднаний флот Пізи та Генуї, місто було захоплено і пограбовано. Тамім був змушений сплатити 100 тис. динарів за його звільнення, звільнити християнських полонених та дозволити купцям з Генуї, Пізи та Амальфі вільно торгувати в портах держави Зірідів. Невдовзі, не бажаючи виконувати останню умову, Тамім відправив синів Абу і Алі нападати на італійські судна у морі. Ті своїм піратством значно підірвали середземноморську торгівлю.
У 1089 році відвоював у сицилійських норманів острови Джерба і Пантелерія. Натомість нормани у 1091 році завершили підкорення Сицилії, а потім захопили Мальту, звідки стали погрожувати Зірідам. У 1095 році Тамім знову виступив проти Хурасанідів, які повстали, приборкавши їх. В подальшому почалося морське протистояння з пізанцями, генуезцями і норманами на морі, де флот Таміма зазнав низки поразок.
Помер у лютому 1108 року. Йому спадкував син Ях'я ібн Тамім.
Родина ред.
Відомий великим гаремом. Мав 40 синів і 60 доньок
Примітки ред.
- ↑ Dictionary of African Biography / E. K. Akyeampong, Henry Louis Gates, Jr. — NYC: OUP, 2012. — ISBN 978-0-19-538207-5
Джерела ред.
- Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord. Des origines à 1830, Paris, Payot, coll. " Grande bibliothèque Payot ", 1994 (ISBN 978-222888789-2)