| |
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | вересень 1989 року |
| Відкривач(і) | Ричард Терріл, Voyager Imaging Team |
| Планета | Нептун |
| Номер | Нептун IV |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 50 074,44 км |
| Орбітальний період | 0,31148444±0.00000006 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,00176±0.00054 |
| Нахил орбіти | 0,21 ± 0.02°° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | 23,32 |
| Діаметр | 108 × 100 × 52 км |
| Середній радіус | 40,7±2.8 км |
| Густина | 1.23±0.43 г/см³ |
| Альбедо | 0,091 |
| Температура поверхні | ~51 (середня оцінка) К |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
| 1989 N5 | |
| Таласа у Вікісховищі |
Таласа (англ. Thalassa, дав.-гр. Θάλασσα) — внутрішній супутник планети Нептун. Названа на честь богині моря з грецької міфології. Також позначається як Нептун IV.
Історія відкриття ред.
Таласа була відкрита Ричардом Террілом[en] у вересні 1989 за допомогою фото, зроблених апаратом «Вояджер-2». Про відкриття було оголошено 29 вересня 1989 року, також було повідомлено про 25 зображень, отриманих протягом 11 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 18 вересня. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N 5. Власна назва була надана 16 вересня 1991 року.
Характеристики ред.
Таласа має неправильну (несферичну) форму. Жодних слідів геологічної активності не виявлено. Ймовірно, Таласа, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків раніше існуючих супутників Нептуна, що зруйнувалися у результаті зіткнень, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом. Форма Таласи нехарактерно дископодібна. Таласа обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через вплив припливних сил. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнуватися через припливне розтягування і утворити кільце при досягненні межі Роша. В разі утворення кільця воно відносно швидко може захопити орбіту Деспіни.
Посилання ред.
Примітки ред.
- Астрономічний енциклопедичний словник, ст. 458
- . Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 7 серпня 2006.
- D. Banfield and N. Murray (1992). . Icarus 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.