С-2 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 267. 8 серпня 1935 року спущений на воду. 11 вересня 1936 року включений до складу Балтійського флоту.
| С-2 | |
|---|---|
| Схема підводного човна типу «Середня» | |
| Верф | № 189, Ленінград |
| Під прапором | Військово-морський флот СРСР |
| Порт приписки | Кронштадт, Таллінн |
| Закладений | 25 грудня 1934 |
| Спуск на воду | 8 серпня 1935 |
| Введений до складу флоту | 23 вересня 1936 |
| Загибель | у січні 1940 року ймовірно загинув при підриві на міні на вході до Ботнічної затоки |
| Сучасний статус | затонув |
| Бойовий досвід | «Зимова війна» |
| Проєкт | |
| Тип ПЧ | Середній торпедний ДПЧ |
| Основні характеристики | |
| Швидкість (надводна) | 19,5 вузлів (36,1 км/год) |
| Швидкість (підводна) | 9,6 вузли (17,77 км/год) |
| Робоча глибина занурення | 80 м |
| Гранична глибина занурення | 100 м |
| Автономність плавання | 30 діб |
| Екіпаж | 45 осіб |
| Розміри | |
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 77,7 м |
| Ширина корпусу найб. | 6,4 м |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,06 м |
| Водотоннажність надводна | 866,1 т |
| Силова установка | |
| дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни 1Д 2 × електромотори ПГ-72/35 | |
| Гвинти | 2 |
| Потужність | дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с. електромотори — 2 × 550 к.с. |
| Озброєння | |
| Артилерія | 1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів) 1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів) |
| Торпедно- мінне озброєння | 6 ТА калібру 533-мм (12 торпед) |
Історія служби ред.
До початку Радянсько-фінської війни С-2 входив до складу 13-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. З 28 листопада вийшов у бойовий похід і з початком радянської агресії проти Фінляндії перебував на позиції у північного краю острову Готланд. 6 грудня повернувся на базу. 1 січня 1940 року С-2 вийшов у другій похід під командуванням капітан-лейтенанта Соколова Івана Олександровича (на посаді з 17 грудня). На борту субмарини були так само командир 13-го дивізіону ПЧ БФ капітан 3 рангу Тутишкін Гавриїл Миколайович і флагманський штурман 1-ї бригади ПЧ флоту старший лейтенант Колесников Василь Кирилович.
Увечері 2 січня 1940 року С-2 досяг Аландських островів і отримав дозвіл на прохід через шведську протоку Сьодра-Кваркен. 3 січня 1940 року в 04:20 була отримана остання радіограма від С-2. Більше човен на зв'язок не виходив, про його долю і долю 50 членів екіпажу човна до останнього часу достовірно нічого не було відомо.
Ймовірно 3 січня 1940 року підводний човен загинув на мінному полі, поставленому 9-14 грудня 1939 року фінським мінним загороджувачем «Лоухі» в протоці Сьодра-Кваркен біля острова Меркет. У червні 2009 року рештки субмарини були виявлені в цьому районі шведськими пошуковими системами. Раніше вважалося ймовірним, що С-2 став жертвою льодів або міни, коли вже повертався на базу. 14 січня плавбаза «Смольний», а 21 січня лідер «Мінськ» нібито перехопили сигнали з «С-2», але зв'язок налагодити так і не змогли.
С-2 був єдиним кораблем РСЧФ, загиблим у «Зимовій війні».
Див. також ред.
Примітки ред.
- . на sovboat.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2020.(рос.)
Джерела ред.
- «С-2» подводная лодка IX серии [ 25 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- . на uboat.net. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. (англ.)
Посилання ред.
- ПЛ Н-2, С-2 тип «С» IX серии [ 12 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Подводные лодки типа С («Средняя») IX-бис серии[недоступне посилання](рос.)
- Подводная лодка «С» IX серии [ 27 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3(рос.)
- С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз.(рос.)