Микола Платонович Сіпко (7 травня 1891, м. Борзна, Чернігівська область — 6 вересня 1963, м. Маракайбо, Венесуела) — полковник Армії УНР.
| Микола Платонович Сіпко | |
|---|---|
| Полковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 травня 1891 м. Борзна, Чернігівська область |
| Смерть | 6 вересня 1963 (72 роки) м. Маракайбо, Венесуела |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Українсько-більшовицька війна |
| Командування | |
| командир 17-го гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР. | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Походив з козацької родини м. Борзна Чернігівської губернії. Закінчив Чернігівське реальне училище (1909), Михайлівське артилерійське училище (1912), вийшов підпоручиком до 21-ї артилерійської бригади (Владикавказ), у складі якої брав участь у поході до Персії та Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — капітан.
З серпня 1918 — командир 2-ї батареї Сердюцького гарматного полку Гетьмана П. Скоропадського. За Гетьманату Павла Скоропадського був підвищений до звання військового старшини.
З грудня 1918 — командир 9-ї батареї Гарматної бригади Січових стрільців військ Директорії, створеної з колишніх сердюків. З січня 1919 р. — командир 10-ї батареї Січових стрільців Дієвої армії УНР.
З початку квітня 1919 — командир 51-го гарматного полку в Північній групі Дієвої армії УНР. З 2 червня 1919 — булавний старшина для доручень інспектора артилерії Волинської групи Дієвої армії УНР.
У грудні 1919 інтернований польською владою. З березня 1920 — командир батареї 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 15 листопада 1920 — командир 17-го гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
З 1923 — на еміграції у Чехо-Словаччині. Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1929), працював інженером-гідротехніком у Празі. У 1938 вступив до Союзу Гетьманців-Державників (СГД). З березня 1944 був керівником СГД у Чехословаччині.
27 травня 1945 заарештований відділом СМЕРШ 53-ї радянської армії. 4 серпня 1945 вивезений до Києва, де переданий у розпорядження НКВС. Звинувачувався в участі у керівництві СГД. 21 лютого 1946 засуджений до 10 років виправно-трудових робіт. Термін відбував у таборі ДубровЛАГ (Мордовія).
У 1957 як чехословацький громадянин виїхав до Праги, звідти емігрував до своєї родини в Аргентині.
Джерела ред.
- ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 69550-фп. — Т. 1–3, архівно-слідча справа Росіневича М. О., Сіпка М. П. та інших.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 104.
- Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
- Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ, 1992.
- Чорний. До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність» // За Державність. — Каліш, 1932. — № 3, виправлення.
- Прохода В. Записки непокірливого. — Новий Ульм, 1972. — Кн. 2. — С. 324, 354.
- Самутин П. Командний складі VI-oi Січової стрілецької дивізії 1920 р. // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 3. — С. 80.
- Некролог // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1964. — № 2. — С. 61.