Суха́рне (Сухарка) — один з районів Херсона, що утворився у першій половині XIX ст. на західній околиці міста, між р. Кошовою та Забалкою.
| Сухарне Херсон | |
| Загальна інформація | |
|---|---|
| 46°38′07″ пн. ш. 32°34′35″ сх. д. / 46.63528° пн. ш. 32.57639° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Район | Корабельний |
| Адмінодиниця | Херсон |
| Телефонний код | 0552 |
| Головні вулиці | Стрітенська, Василя Стуса, Олешківська, Сухарна, Фритаун |
| Заклади освіти та культури | ЗОШ 1-2 ступенів №5, ДС № 5 |
| Парки | Забалківське кладовище |
| Карта | |
Назву району дали 50 хлібних печей під навісом, розташованих на околиці Херсона в кінці XVIII — на початку XIX ст. Тут готували сухарі для Чорноморського флоту та відправляли транспортними судами до Севастополя.
У теперішній час Сухарне розташоване в межах вулиць Овражної та Садової — зі сходу, вул. Фритаун (Степова) — з півночі, залізничними коліями — з заходу та берегом р. Кошової — з півдня.
Історія ред.
З початку заселення цього району жителі прагнули селитися ближче до річки Кошової. Річка поїла, годувала та обігрівала людей. Селилися тут переважно селяни-бідняки, вихідці з навколишніх сіл, у пошуках роботи на підприємствах міста, в порту, на поденщині. Жили в тяжких умовах — тулилися в приземистих мазанках і сирих землянках, побудованих з очерету і глини, дахи були вкриті очеретом. У старі часи як паливо і будівельний матеріал служив очерет з придніпровських плавнів, який вживали замість дров та вугілля. Восени і зимою вулиці утопали в болотяному багні.
У дореволюційні часи Сухарне налічувало всього 2-3 тисячі чоловік населення, а межі його від балки доходили до вулиці Крайньої (тепер вул. Василя Стуса (Енгельса) та з півдня від річки Кошової, де в обриві розташовувалися два цегляно-черепичні заводи — Бейля та Бобровничого — до церкви на півночі. Далі йшли пустирі.
Сухарне вкрай бідне історичними та архітектурними пам'ятками. Єдиною пам'яткою архітектури тут є Собор Стрітення Господнього (або, як ще його називають — Сухарницька церква), яка була побудована в стилі неокласицизму та освячена в день Стрітення Господнього — 2 лютого 1889 року.
Джерела ред.
- Пиворович В. Б., Дяченко С. А. Улицами старого Херсона. Штрих. — Херсон, 2003. — 196 с. (рос.)