Мико́ла Іва́нович Супруне́нко (*5 (17) лютого 1900, Полтава — † 11 вересня 1984, Київ) — український історик, доктор історичних наук (з 1953 року), професор (з 1955 року), член-кореспондент (з 1958 року) і дійсний член (з 17 березня 1972 року) АН УРСР.
| Микола Іванович Супруненко | |
|---|---|
| | |
| Народився | 5 (17) лютого 1900 Полтава |
| Помер | 11 вересня 1984 (84 роки) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | УРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Інститут червоної професури при ВУЦВК |
| Галузь | історія |
| Заклад | Інститут історії АН УРСР |
| Вчене звання | професор, академік АН УРСР |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Відомі учні | Бойко Олена Дмитрівна Реєнт Олександр Петрович Терещенко Юрій Іларіонович Тимченко Жанна Павлівна |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Народився 5 (17 лютого) 1900 року у Полтаві у робітничій сім'ї. Брав участь у Громадянській війні. З 1921 року на громадській, потім на партійній роботі. Член ВКП(б) з 1925 року. 1937 року закінчив Інститут червоної професури при ВУЦВК (Харків, Київ). У 1937–1941 роках працював в Інституті історії України АН УРСР (з 1953 року — Інститут історії АН УРСР) ученим секретарем, у 1941–1954 роках — старшим науковим співробітником, у 1955–1984 роках — завідувачем відділом.
Жив в Києві по вулиці Коцюбинського, 9, квартира 3. Помер 11 вересня 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Відзнаки Редагувати
Заслужений діяч науки УРСР (з 1968 року). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (присуджено 25 грудня 1969 року за двотомну працю «Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні»; у співавторстві).
Народжений двома орденами «Знак Пошани» (1944, 1954), орденом Трудового Червоного Прапора (1967), Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР, Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1970).
Праці Редагувати
Автор праць з новітньої історії України; зокрема доби 1917—1920 років, написаних на основі джерельних матеріалів, але обмежених офіційною партійно-радянською доктриною. Опублікував понад 170 наукових праць. Головні з них:
- «Розгром денікінщини на Україні» (1942),
- «Україна в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни 1918—1920 pp.» (1951, друге видання — 1961),
- «Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941—1945» (1956),
- «Очерки истории гражданской войны и иностранной военной интервенции на Украине 1918—1920» (1966).
- «Історія України. Короткий курс» (1941, спільно з С. Белоусовим, К. Гуслистим, Ф. Ястребовим, М. Петровським).
Джерела та література Редагувати
- Брега Г. С. Супруненко Микола Іванович [ 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 908. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 71.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 418.