Стіжок

Стіжо́к — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. У зв'язку з переселенням мешканців з хутіра Майдан, хутір виведений з облікових даних.

село Стіжок
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Шумська міська громада
Облікова картка	Стіжок
Основні дані
Засноване	1064
Населення	368
Територія	2.553 км²
Поштовий індекс	47120
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	50°10′47″ пн. ш. 25°51′57″ сх. д. / 50.17972° пн. ш. 25.86583° сх. д. / 50.17972; 25.86583Координати: 50°10′47″ пн. ш. 25°51′57″ сх. д. / 50.17972° пн. ш. 25.86583° сх. д. / 50.17972; 25.86583
Відстань до районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до залізничної станції	11 км
Місцева влада
Адреса ради	47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59
Карта
Стіжок
Стіжок
Мапа
Стіжок у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стіжок (гора).

Населення — 368 осіб (2016).

Є пам'ятки природи — Стіжоцький сосняк, ботанічні заказники Стіжоцькі чорниці; гора-останець Стіжок.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки передкарпатської культури шнурової кераміки і давньоруської культури.

Перша писемна згадка — 1241 року як "град" (замок) Істожок, який витримав облогу туменів Батия . Село стоїть біля гори «Стіжок» (357 метрів заввишки) на вершині якої розміщувалось літописне місто.

1261 року внаслідок переговорів князя Василька Романовича з Бурундаєм оборонні укріплення Стіжка зруйнував Лев Данилович.

У XIV столітті Стіжок — королівське місто з обмеженою маґдебурґією, тут була тимчасова резиденція польського короля Казимира III. 1373 року Стіжок — окружний центр, від 1366 року належав Луцькому князеві Любарту, 1392 року — Левові Свидригайлу Ольгердовичу, 1545 року — князям Святополк-Четвертинським, згодом — князям Збаразьким і Вишневецьким.

Після польського повстання 1863 року село належало російському чиновникові графу Александру Вороніну. Діяли «Просвіта» та інші товариства.

9 травня 1943 року німецько-нацистські війська спалили Стіжок і вбили 53 жителя.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.

Пам'ятки

Церкви: Преображення Господнього (1872), Святої Трійці (обидві — муровані), 2 каплички.

Споруджено могилу воїнам ЧА (1951), пам'ятник жертвам нацизму та воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965).

Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гора «Стіжок» — гора-останець розташована між селами Стіжок й Антонівці, неподалік від гори Уніас.

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Стіжоцький сосняк.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ І-ІІ ступ., клуб, бібліотека, ФАП, Стіжоцький краєзнавчий музей, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Примітки

1. . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021. 
2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література

• Портал «Тернопільщина»

• М. Бесараб, В. Уніят. Стіжок // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 354–355.
• В. Д. Собчук. Стожек (Стіжок) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 858. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Посилання

• Stożek // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 378. (пол.).— S. 378-379. (пол.)