Стефа́н Пото́цький (пол. Stefan Potocki, ~1624/1625 — 19 травня 1648) — польський шляхтич, ніжинський староста, другий син великого гетьмана коронного та каштеляна краківського Миколи Потоцького (1591-1651) від першого шлюбу із Софією Фірлею. Воєначальник, урядник Речі Посполитої.
| Стефан Потоцький | |
|---|---|
| Stefan Potocki | |
| Смерть Стефана Потоцького (картина Юліуша Коссака, ~1899) | |
| Ім'я при народженні | пол. Stefan Potocki |
| Народився | ~1624/1625 |
| Помер | 19 травня 1648 кримський степ ·гангрена внаслідок поранення |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | воєначальник, урядник |
| Відомий завдяки | командувач польським військом у Битві під Жовтими Водами |
| Посада | староста ніжинськийd |
| Конфесія | римо-католик |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Миколай Потоцький |
| Мати | Зофія Фірлей |
| Родичі | Ян Фірлей (прадід) |
| У шлюбі з | не був одружений |
| Герб Потоцьких — «Пилава» | |
|
Біографія Редагувати
Представник польського магнатського роду Потоцьких – герба Пілява. Здобув у володіння від свого батька Стефана Потоцького Ніжинське староство на Лівобережній Україні. Навесні 1648 року великий гетьман коронний Миколай Потоцький відправив річпосполитський передовий корпус під командуванням свого молодого сина Стефана Потоцького в каральний похід на Запорізьку січ, де швидкий чигиринський сотник Богдан Хмельницький підняв антиурядове повстання. Стефан Потоцький, який не мав військового досвіду, лише формально командував, а фактично військовими діями керували козацький комісар Яків Шемберг та полковник Стефан Чарнецький.
Стефан Потоцький командував польським авангардом у битві із запорізькими козаками під Жовтими Водами, де зазнав повної поразки. Був поранений (вогнепальне(і) та різані рани), потрапив до татарського полону 15 травня, а 19 травня 1648 року помер у кримському степу біля переправи Тавань через Дніпро від гангрени, яка розвинулася внаслідок тяжкого вогнепального поранення лівої руки.
Тіло Стефана Потоцького було перевезене до Кодаку, оборонці якого в договорі капітуляції (1 жовтня 1648 р.) застерігали, що він повинен бути похований у київському костелі домініканців.
Юліан Урсин Нємцевіч присвятив йому «Думу про Стефана Потоцкого» (1788 р.), потім увійшла до «Співів історичних».
Примітки Редагувати
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 43. — ISBN 978-83-927244-4-5.
- Potoccy (01) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.) [недоступне посилання]
- Majewski, s. 177.
Джерела Редагувати
- На Жовтих Водах до татарського полону потрапили 3000 поляків.
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. .
- Majewski W. Potocki Stefan h. Pilawa (1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984—1985. — T. XXVIII/1, XXVIII/2. — zeszyt 116—117. — S. 176—177. (пол.)
Посилання Редагувати
- Потоцький Стефан // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1455. — 1000 екз.
- Stefan Potocki h. Pilawa (ID: dw.11470). (пол.)
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |