Старе місто (латис. Vecrīga, нім. Altstadt von Riga, також відоме як Стара Рига, Вецрига) — найстаріша частина міста на правому березі річки Даугави, знаменита своїми соборами й історичними будівлями. Належить до Центрального району Риги.
| Історичний центр Риги | |
|---|---|
| Historic Centre of Riga | |
| Світова спадщина | |
| | |
| 56°56′54″ пн. ш. 24°06′29″ сх. д. / 56.9485000000277779° пн. ш. 24.108200000028° сх. д. | |
| Країна | Латвія |
| Тип | історичний центр міста і міська територія |
| Критерії | і, іі |
| Об'єкт № | 852 |
| Регіон | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 1997 (21 сесія) |
| | |
| Старе місто у Вікісховищі |
Опис ред.
Історична частина міста обмежена Набережною 11 листопада, вулицею 13 січня, бульваром Зігфріда Анни Мейєровіца і бульваром Аспазія, а також вулицею Крішьяна Валдемарса.
У 1967 році Старе місто отримало статус території, що охороняється, з 1983 р. — місто-пам'ятник, в 1997 році історичний центр Риги (Старе місто) включений ЮНЕСКО до списку Світової спадщини.
У 80-х роках ХХ століття влада міста за рідкісними винятками заборонили транспортний рух на території Старої Риги.
Історія ред.
На думку В. Неймана (1911) заснована 1201 року єпископом Альбертом давня Рига перебувала на перехресті вулиць Шкюню і Калькю. Тут розташовувався головний храм Риги ( Собор Петра), орденський замок, резиденція єпископа, можливо, міський торг, тут перетиналися головні вулиці Риги. Поступово місто вбирало у себе прилеглі території — селище лівів, територію нового ринку, передмістя та до 1300 року формування обнесеної фортечними стінами території Риги завершилося.
У 1936 році Я. Страуберг висунув гіпотезу про існування двох центрів древньої Риги — поселення лівів, можливо укріпленого, у гавані на березі Рідзіні, в районі вулиць Марсталь, Кунг і поселення лівів біля берега Даугави в районі Домського собору. Основною, ймовірно, була дорога по лінії сучасних вулиць Смілшу, Шкюню і Марсталь. При єпископі Альберті будівництво велося вже на вільних територіях.
У 1961 році свою роботу про походження Риги опублікував Ф. Бенінгхофен, що знайшов свої аргументи на користь моноцентрістської концепції Неймана.
Галерея ред.
Панорама ред.
Культові споруди ред.
- Собор Святого Петра (Рига)
- Домський собор
- Порохова вежа
- Собор Святого Якова
- Церква Святого Іоанна
- Англіканська церква
- Церква Скорботної Богоматері
- Реформатська церква
- Церква Марії Магдалини
Література ред.
- Генрих Латвийский. Хроника Ливонии. Под ред. С. А. Аннинского. М-Л. 1938.
- Эргле З., Циелава С. О чём рассказывают дома и улицы Старой Риги. Рига: Лиесма, 1971
- Васильев Ю. М. Рига, памятники зодчества. Рига, «Лиесма», 1971. 285 с.
- Neumann W. Der Stadtplan als geschichtliche Urkunde. Mitteilungen aus der livländischen Geschichte. XXI, 1911
- Benninghoven F. Rigas Entstehung und frühhansische Kaufmann. Norg- und osteuropäische Geschichtsstundien. Bd. 3. Hamburg, 1961.
Примітки ред.
Джерела ред.
| Це незавершена стаття з географії Латвії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |