Володи́мир Я́кович Стадниче́нко (нар. 20 червня 1936, місто Кременчук, тепер Полтавська область) — публіцист, кандидат історичних наук (1982), заслужений журналіст України (1996), громадський діяч. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1982). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Народний депутат України 1-го скликання. Член Ревізійної комісії КПУ в 1981—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1990—1991 роках.
| Володимир Якович Стадниченко | |
|---|---|
| | |
| Народився | 20 червня 1936 (87 років) Кременчук, УРСР |
| Громадянство | УРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | політик, журналіст, публіцист |
| Галузь | журналістика, публіцистика і політика |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка |
| Знання мов | українська |
| Посада | Народний депутат УРСР 11-го скликання Народний депутат України I скликання |
| Нагороди | |
| Премії | |
| Звання | |
Життєпис Редагувати
Народився 20 червня 1936 року в місті Кременчуці в родині військовослужбовця.
У 1954—1958 роках — студент факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 1959—1963 роках — кореспондент газети «Радянська освіта».
У 1963—1983 роках — літературний працівник, відповідальний секретар, заступник редактора, редактор «Робітничої газети».
13 вересня 1983 — 5 серпня 1988 року — голова Державного комітету Української РСР по кінематографії.
У 1988—1993 роках — редактор газети «Радянська Україна» (з 1991 — «Демократична Україна»).
У січні 1993 — січні 1995 року — 1-й заступник голови Державного комітету України з охорони державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації.
У січні 1995 — лютому 1997 року — заступник міністра у справах преси та інформації України.
У вересні 1996 — вересні 1999 року — заступник голови — науковий секретар Комітету Державних премій України імені Тараса Шевченка. З вересня 1999 року — заступник голови Комітету Державних премій України імені Тараса Шевченка.
Потім — на пенсії в місті Києві.
Доробок Редагувати
Автор книг:
- «Тайвань: крок у XXI вік. Журналістські записи на рисовому папері» (1998) — відзначена Міжнародною журналістською премією 1999 року
- «Чиста земля. Правдиві і щирі свідчення, вільні журналістські нотатки шукача істини в глибинах часу, в просторах світу» (2000)
- «Іду за Сковородою. Сповідь у любові до Вчителя» (2002)
- «Лоно Дунаю. Природа мовчить дедалі голосніше» (2006)
- «Сафарі: сон наяву. Стооке полювання на кенійську «велику п'ятірку»: лева, леопарда, носорога, буйвола і слона» (2007)
- «Зелений дзвін» (2008)
- «Садівник щастя» (2012) — відзначена Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності 2012 року.
Нагороди, відзнаки Редагувати
- Нагороджений орденом Дружби народів (1981), медалями.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Стадниченко Володимир Якович
- Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1993 року № 5 «Про заступників голови Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації».
- Указ Президента України від 2 січня 1995 року № 6/95 «Про призначення В. Стадниченка заступником Міністра України у справах преси та інформації»
- Указ Президента України від 25 лютого 1997 року № 169/97 «Про звільнення В. Стадниченка з посади заступника Міністра України у справах преси та інформації»
Посилання Редагувати