Спа́сів Скит — залізничний пасажирський зупинний пункт Харківської дирекції Південної залізниці на лінії Мерефа — Лозова між станціями Бірки (7 км) та Шурине (3 км). Колишня назва — платформа Першотравневе.
| Спасів Скит Харківська дирекція Південна залізниця зупинний пункт | |
|---|---|
| | |
| Розташування | |
| Розташування | с. Першотравневе |
| Координати | 49°41′15″ пн. ш. 36°07′41″ сх. д. / 49.687583° пн. ш. 36.128194° сх. д. |
| Структура | |
| Лінія(ї) | Мерефа — Лозова |
| Платформ | 2 |
| Тип платформ | бічні |
| Колій | 2 |
| Історія | |
| Колишні назви | Першотравневе |
| Інша інформація | |
| Власник | Південна залізниця |
| Оператор | Укрзалізниця |
| Код ЄМР (АСУЗТ) | 443438 |
| Код Експрес-3 | 2204830 |
| Мапа | |
| Дільниця Мерефа — Лозова | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Легенда
|
Розташований у селі Першотравневе Зміївського району Харківської області.
Історія ред.
Восени 1888 року з Севастополя до Москви прямував потяг, в якому знаходився імператор Олександра ІІІ. 17 жовтня 1888 року пасажирський потяг з 17 вагонів з пасажирами та сім'єю російського царя в цей момент тягнули два більш потужних тягача від товарного потяга в порівнянні з пасажирськими тягачами. Розвинувши занадто високу швидкість, в одному з поворотів поблизу селища Бірки через виниклу качку склад зійшов з рейок. В результаті аварії загинуло 21 і постраждало 35 осіб. Однак цар разом з його родиною в катастрофі потягу не постраждали, дивом залишившись живим. Так розповідають міф про те, що нібито Олександр ІІІ володів величезною фізичною силою, що зміг утримати падаючу на сім'ю дах вагона і тим самим врятуватися. Проте насправді царську сім'ю врятувало те, що у вагона-ресторану під час аварії зрушили стіни, що не дозволило даху впасти на них.
На честь чудесного порятунку Олександра ІІІ і його сім'ї було вирішено розпочати будівництво меморіального комплексу. Впродовж 1891—1894 років було зведено безліч споруд, у тому числі і храми. Роберт Марфельд був розробником комплексу архітектурних споруд. У комплекс входили цегляна будівля богадільні і гранітний обеліск із зображенням участі імператора в порятунку людей. Замість дерев'яної була збудована цегляна каплиця Нерукотворного Спаса, якраз в місці де опинився вагон-ресторан після краху. Каплиця складалася з чотиригранної вежі з хрестом, а частина її приміщення знаходилася в залізничній печері-насипі.
Перлиною комплексу була православна церква Христа Спасителя. Це було грандіозне своїм розмахом будова тих часів, спроектована у візантійсько-руському стилі XVII століття. Однокупольний храм вміщував близько 700 людей, а алтар був звернений у бік залізниці, на схід. Фасад каплиці Нерукотворного Спаса, а також храму Христа Спасителя прикрашав мозаїчні кахлі, які були зроблені А. Фроловим у майстернях імператорської Академії Мистецтв, на той час як зовнішнє покриття було оброблено сусальним золотом.
Спочатку роботами з комплексом займалася Святогірська обитель, але з часом Спасів Скит був переданий до Міністерства шляхів і повідомлень. Незабаром були побудовані церковно-приходська школа і бібліотека, відкриті лікарня та будинок пристарілих для залізничників.
Під час Другої світової війни храм був підірваний і повністю зруйнований, на той час як каплиця була сильно пошкоджена. З тих часів каплиця тривалий час використовувалася як складське приміщення. Починаючи з 1992 року небайдужими мешканцями взялися за реконструкцію каплиці. Пізніше к цьому процесу також приєдналася Південна Залізниця, і об'єднаними зусиллями влітку 2003 року була повністю відновлена каплиця, а зупинний пункт отримав історичну назву — Спасів Скит.
Пасажирське сполучення ред.
На зупинному пункті Спасів Скит зупиняються приміські електропоїзди за маршрутом Харків-Пасажирський — Лозова / Гусарівка.
Джерела ред.
- Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [ з першоджерела 15.05.2021.]
- Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
- Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019.
- . Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 25 травня 2019.