? Сорочиця чорновола |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Cracticus nigrogularis (Gould, 1837) |
Мапа поширення виду |
Посилання |
Сорочиця чорновола (Cracticus nigrogularis) — вид горобцеподібних птахів родини ланграйнових (Artamidae).
Поширення ред.
Ендемік Австралії. Ареал виду займає значну частину країни, за винятком узбережжя Південної Австралії, Великої Піщаної пустелі та південно-східного узбережжя Нового Південного Уельсу. Вид також відсутній в Тасманії. Живе у сухих склерофільних лісах, що складається з евкаліпта та акації, з наявністю відкритих ділянок та галявин. Трапляється також у трав'янистих саванах з наявністю ізольованих дерев.
Опис ред.
Птах середнього розміру, завдовжки 28—32 см, розмахом крил до 51 см, вагою 105—159 г. Це птах з міцною статурою, довгим квадратним хвостом, великою прямокутною головою, міцним дзьобом з трохи загнутим кінчиком верхньої щелепи. Голова, шия, горло та верхня частина грудей чорні, а боки шиї, спина, груди, черево та стегна чисто білі. Крила чорні з білими маховими перами. Нижня сторона крил теж біла. Хвіст чорний з білими кінчиками. Ноги темно-сірі, очі темно-карі, а дзьоб синювато-сірий з чорнуватим кінчиком.
Спосіб життя ред.
Трапляється поодинці або у дрібних сімейних зграях. Проводить більшу частину дня сидячи на високому дереві, вишукуючи поживу. Всеїдний птах. Живиться великими комахами та іншими безхребетними, дрібними хребетними, яйцями птахів і плазунів, фруктами, ягодами, нектаром. Сезон розмноження триває з серпня по грудень, з піком гніздування у вересні-жовтні. Утворює моногамні пари. В період розмноження дуже територіальний. Чашоподібне гніздо будує самиця на гілках дерев. У кладці 2-5 зеленувато-сірих яєць з коричневими цятками. Інкубація триває до 21 днів. Виводок доглядають обоє партнерів. Пташенята залишаються в гнізді 25-33 дні, доки не навчаться літати.
Підвиди ред.
- Cracticus nigrogularis nigrogularis (Gould, 1837) - номінальний підвид, поширений уздовж узбережжя Східної Австралії від півострова Кейп-Йорк до басейну річки Мюррей;;
- Cracticus nigrogularis picatus Gould, 1848 - від північно-західного Квінсленду до південно-західного краю Західної Австралії, а також у північно-західному Новому Південному Уельсі.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Cracticus nigrogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 27 липня 2020
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gray, Jeannie; Fraser, Ian (2013). Australian Bird Names: A Complete Guide. Csiro Publishing. с. 236. ISBN 978-0-643-10471-6.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |