Сорокін Анатолій Іванович Анато лій Іва нович Соро кін 1921 1988 радянський офіцер підводник віце адмірал Герой Радянськ



	Медаль «За бойові заслуги»	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»	Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
		Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорокін.

Життєпис Редагувати

Народився 24 березня 1921 року у місті Калуга в родині службовців. Росіянин. Закінчив 10 класів і вступив до Московського електрохімічного інституту.

У лавах ВМФ СРСР з 1939 року. В 1941 році закінчив Чорноморське військово-морське училище.

Учасник німецько-радянської війни з листопада 1941 року. До березня 1943 року — командир взводу окремої роти автоматників 82-ї окремої морської стрілецької бригади Північного флоту, у складі якої брав участь у десантних операціях і обороні головної бази флоту. Після розформування бригади направлений до піхоти. У травні — вересні 1943 року — командир роти автоматників 510-го стрілецького полку 154-ї стрілецької дивізії 5-ї армії Західного фронту. Двічі був поранений. Член ВКП(б) з 1943 року.

Після лікування у шпиталі направлений до Московського флотського екіпажу, до листопада 1943 року перебував у резерві. У 1945 році закінчив Каспійське вище військово-морське училище (м. Баку).

Проходив службу на підводних човнах Тихоокеанського флоту: командир мінно-торпедної бойової частини (БЧ), помічник командира середнього дизельного підводного човна. З лютого 1951 року — командир підводного човна Балтійського флоту.

З 1959 року капітан І рангу А. І. Сорокін — командир 206-ї окремої бригади підводних човнів Північного флоту, а після її реорганізації у липні 1961 року — командир 31-ї дивізії підводних човнів Північного флоту.

У 1964 році контр-адмірал А. І. Сорокін закінчив Військову академію Генерального штабу. З червня 1964 року — командувач 1-ї (з 22 лютого 1968 року — Червонопрапорної) флотилії підводних човнів Північного флоту.

З 1 лютого по 26 березня 1966 року під командуванням контр-адмірала А. І. Сорокіна багатоцільовий атомний підводний човен «К-133» (командир — капітан ІІ рангу Л. М. Столяров) і атомний ракетоносець «К-116» (командир — капітан ІІ рангу В. Т. Виноградов) здійснили груповий трансокеанський міжфлотський перехід з губи Західна Ліца (Північний флот) в бухту Крашенінникова (Тихоокеанський флот). Вперше в історії флоту за півтора місяця було пройдено 25 тисяч миль у зануреному стані, без жодного спливання на поверхню.

7 травня 1966 року контр-адміралові А. І. Сорокіну було присвоєно військове звання «віце-адмірал».

З жовтня 1969 року — голова Постійної комісії державного приймання кораблів ВМФ СРСР.

У жовтні 1985 року віце-адмірал А. І. Сорокін вийшов у відставку. Мешкав у Москві, де й помер 29 грудня 1988 року. Похований на Кунцевському кладовищі.

Нагороди Редагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1966 року за успішне виконання завдань командування та виявлені при цьому мужність і відвагу, контр-адміралові Сорокіну Анатолію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11253).

Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1956, 1972), орденами Трудового Червоного Прапора (1982), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985), трьома орденами Червоної Зірки (1943, 1954, 1959), орденом «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-го ступеня, медалями й іноземними нагородами.

Твори Редагувати

Мы с атомных. Изд. 2-е, доповн. та пер. — М., 1972.
Корабли проходят испытания. / Співавтор Краснов. В. Н. — Л., 1982.

Посилання Редагувати

Сорокін Анатолій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).