Сорока Павло Антонович Павло Антонович Сорока 1909 1909 місто Крюків тепер частина міста Кременчука Полтавської області

Павло Антонович Сорока (1909(1909), місто Крюків, тепер частина міста Кременчука Полтавської області — 13 жовтня 1965, місто Луганськ) — український радянський діяч, інженер, директор Луганського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції. Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го скликань.

Сорока Павло Антонович

Народився

1909
місто Крюків, тепер частина міста Кременчука Полтавської області

Помер

13 жовтня 1965
місто Луганськ

Поховання

Діяльність

Alma mater

Партія

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сорока.

Біографія ред.

Народився в родині столяра залізничних майстерень. З 1917 по 1925 рік — учень Крюківського залізничного училища. У 1925—1928 роках — учень Кременчуцького залізничного технікуму.

Трудову діяльність розпочав у липні 1928 року помічником кочегара та кочегаром депо залізничної станції Синельникове Південної залізниці. У жовтні 1928 — жовтні 1929 року — майстер паровозно-ремонтних майстерень у Харкові.

З 1929 по липень 1933 року — студент факультету транспортного машинобудування Харківського машинобудівного інституту.

У липні 1933 — липні 1934 року — інженер-конструктор центрального локомотивного проєктного бюро в місті Коломні Московської області.

У липні 1934 — жовтні 1935 року — інженер-конструктор філіалу центрального локомотивного проєктного бюро в місті Ворошиловграді.

З жовтня 1935 року працював на Луганському (Ворошиловградському) паровозобудівному заводі імені Жовтневої революції інженером-конструктором, а з квітня 1939 року — головним конструктором.

Член ВКП(б) з 1939 року.

Під час німецько-радянської війни був евакуйований у східні райони СРСР. Працював заступником головного інженера заводу № 174 в Омську. З 1942 по вересень 1943 року — головний конструктор Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області. У жовтні 1943 — липні 1944 року — головний інженер Красноярського паровозобудівного заводу «Красный Профинтерн». У 1944 році повернувся до Ворошиловграда.

У вересні 1944 — серпні 1952 року — головний інженер та заступник директора Ворошиловградського паровозобудівного заводу імені Жовтневої революції.

У серпні 1952 — 13 жовтня 1965 року — директор Ворошиловградського (Луганського) паровозобудівного (тепловозобудівного) заводу імені Жовтневої революції.

Похований в місті Луганську.

Нагороди ред.

Джерела ред.

газета «Прапор перемоги» (Луганськ) — 1959 рік — лютий.
(рос.)Мемориальная доска Сороке П.А. (1-ая проходная з-да ОР), г. Луганск
(рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.