Сорбі́т — структурна складова сталей і чавунів, евтектоїдна суміш цементиту і фериту, що, на відміну від перліту, має тоншу будову. Назва походить від прізвища англійського вченого Г. К. Сорбі (англ. Н. С.Sorby; 1826‒1908), на честь якого і названо.
Сорбіт гартування утворюється в результаті розпаду аустеніту при температурах близько 650 °C. Міжпластиночна відстань в сорбіті становить 0,2 мкм (в перліті 0,5-1,0 мкм). Твердість, міцність і ударна в'язкість сорбіту вища, ніж у перліту. Іноді феритокарбідну суміш, що утворюється в результаті гартування і високого відпуску, називають сорбітом відпуску.
Твердість сорбіту, залежно від хімічного складу сталі і умов термічної обробки становить 20…45 HRC. Сталі зі структурою сорбіту відрізняються високою міцністю і стійкістю проти зношування, з неї виготовляють вироби, що зазнають великих навантажень.
Перліт, сорбіт і троостит — структури з однаковою природою (ферит + цементит), що відрізняються ступенем дисперсності фериту і цементиту.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Мовчан В. П., Бережний М. М. Основи металургії. — Дніпропетровськ : Пороги, 2001. — 336 с.
- Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник. — К. : Либідь, 2002. — 328 с. — ISBN 966-06-0247-2.
- Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М. : Металлургия, 1988. — 320 с. (рос.)
- Линчевский Б. В., Соболевский А. Л., Кальменев А. А. Металлургия черных металлов — М. : Металлургия, 1986. — 360 с. (рос.)
Посилання Редагувати
- Сорбіт // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.