www.wikidata.uk-ua.nina.az

Солтановський Автоном Якимович Автоно м Яки мович Солтано вський 1826 1886 український педагог і мемуарист родом зі схід

Солтановський Автоном Якимович

Автоно́м Яки́мович Солтано́вський (1826—1886) — український педагог і мемуарист родом зі східного Поділля.

Біографія ред.

Навчаючись на філософському факультеті Київського університету, Автоном Солтановський був організатором фольклористичної практики студентів. 1849 року, закінчивши університет, він передав керівництво цією справою іншому ентузіастові — студенту-медику Степанові Носу .

Закінчивши університет, Автоном Солтановський упродовж півтора десятиліття працював викладачем історії та російської словесності Рівненської чоловічої гімназії. Він приїхав у Рівне восени 1849 року, а 1864 року його перевели на інше місце — в Кам'янець-Подільський.

Перебуваючи у Рівному, Солтановський вів щоденник, куди записував цікаві історії з місцевого життя, оригінальні сюжети приватних стосунків знайомих йому людей. З роками ці записи склали цілі томи, але їх автор нікому не зізнавався про свій рукопис. І тільки після смерті Солтановського цей твір потрапив до людей. Його частково видрукувано на сторінках популярного журналу «Киевская старина» протягом 1892—1894 років. Тоді зненацька піднялася завіса над багатьма провінційними таємницями Рівного середини 19 століття. У спогадах Солтановського зафіксовано вражаючі і жахливі історії з життя рівненських поміщиків, чиновників, учителів та учнів гімназії. Це ціла галерея образів, які в сукупності створюють виразну картину тогочасного життя у місті .

1864 року Солтановський був інспектором Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії .

Далі Солтановський був начальником навчальної дирекції у містах Сувалки (у 1864—1871 роках) і Плоцьк (у 1871—1875 роках) .

1875 року вийшов у відставку. У 1875—1886 роках жив у Брацлаві (нині селище міського типу Немирівського району Вінницької області) .

Мемуари Солтановського ред.

Солтановський — автор «Записок» (друкованих у «Київській старовині» за 1892, 1893, 1894 роки), що охоплюють час з 1846 до 1867 року. Це цінне джерело до історії Правобережжя 19 століття, зокрема щодо стану середнього шкільництва.

Спогади Автонома Солтановського — унікальний історичний документ, в якому автор докладно фіксує людські кривди, підступні вчинки та злодіяння, ніби створює незвичайну, химерну колекцію їх. Що спонукало його до такої дивної, незрозумілої оточенню праці (рукопис писався у Рівному потаємно, про його існування ніхто не знав)? Швидше всього, в такий спосіб автор відмежовував себе від аморального суспільного оточення, не маючи ані змоги, ані мужності протестувати одверто. Принаймні, він залишив для нащадків вражаючої сили історичний документ. Його цінність дослідниця Ганна Шамрай вбачала, по-перше, в характеристиці соціальних умов дореволюційної Росії, а, по-друге, у докладному описі педагогічної системи цієї пори.

Викликають жах подані Солтановським описи поміщицьких звірств. «Кріпак, — пише він, — був особою, що перебувала поза законом. Сікти його можна було скільки завгодно, можна було і до смерті засікти, якщо польський поміщик ладив із властями. Дружини і дочки кріпаків служили хіті панів та паничів. Жінок сікли нарівні з чоловіками. Сікли кріпаків пани і пані, сікли їх управителі, сікли економи, сікли поліцейські і всякі інші власті, сікли за злочини і переступи, сікли по суду і без усякого суду; сікли навіть із тваринної пристрасті бачити здригання стражденного людського тіла, бачити бризки і потоки крові. Друга дружина рівненського предводителя дворянства, жінка молода, років 20-ти і дуже ніжної, нервової натури, віддавала перевагу над усіма видовищами видовищу покарання молодих мужчин по голому тілу до крові, влесливі економи щоденно протягом літа підводили до балкона, на якому сиділа після обіду і їла солодощі Заленська, по 6 хлопців. їх роздягали і сікли. Заленська просто блаженствувала; очі розгорялись, усе її тіло здригалося від насолоди. Покарані не чули за собою жодної вини. Вони знали, що йдуть під різки, щоб принести задоволення своїй пані. Їх просто економи призначали за чергою». І такий опис не єдиний у щоденниках Солтановського, як не була тільки винятком поведінка пані Заленської. Не менш жахливі бузувірства чинила пані Стецька, що замордувала на смерть свою служницю-кріпачку, або начальник інвалідної команди Ішлінський, котрий займався розбоєм і грабежем.

Рівне Солтанонський змальовує жалюгідним, захланним містечком, У якому зло та безчинство глумиться над усякою людською порядністю. «Життя повітового міста Рівного до Кримської війни страждало відсутністю всяких розумних начал. Чиновники, представники влади являли собою шайку злодіїв у законі, котрі спустошили повіт та заважали правильному розвитку суспільного життя і водночас обдурювали й сам уряд».

Звичайно, в такому оточенні і гімназійні порядки виглядали аморальними, їх дикість автор мемуарів доводить на численних прикладах із добре знайомого йому гімназійного життя. Директори гімназії часто-густо отримували цю посаду за хабарі або завдяки впливам у Києві; так, наприклад, став керівником Рівненської гімназії німець Гуго Траутфеттер, брат якого на той час служив ректором Київського університету. Через те вони були зацікавлені не в поліпшенні викладання предметів та умов життя учнів, а у влаштуванні власного добробуту. Звідси — популярність хабарів, пиятик і подібних порочних явищ. Траплялося, що до влади в гімназії приходили відверті злочинці, як-от інспектор О.Туманов. Слідство викрило його шахрайство столовим сріблом гімназії, інші зловживання. Та спритний Туманов зумів «зам'яти» справу через хабар слідчому. А сам тим часом директорував у гімназії. Навіть попечитель округу І.Пирогов, обурений злочинами Туманова, не зміг випровадити його у відставку. Про жорстокість цього чоловіка у поводженні з учнями ходили легенди.

До вчителів Рівненської гімназії Солтановський ставиться співчутливо, адже вони сповна зазнавали на собі морального тиску подібних туманоних. Взагалі варто сказати правду, що всі учителі були добрими людьми, добрими товаришами і добре поводилися з учнями. Але жорстокий режим нагінок і зневажання змушував їх тікати зі школи. Це був єдиний шлях зберегти себе, не піддаватися руйнівному впливу оточення. Інакше треба було опуститися до рівня типового тогочасного чиновника: займатися розпустою, грати в карти, брати хабарі, пиячити. Ті, хто такого життя не схвалював, виділялися серед інших, а отже, ставали підозрілими, небезпечними для влади. Так виганялася зі стін гімназії порядність і християнська мораль, а плодилися бездушність та шахрайство.

Найважче ж становище мали учні-гімназисти. Дирекція гімназії оцінювала їх не за знаннями та здібностями, а за матеріальним станом батьків та хабарами з боку останніх. Водночас діти з незаможних сімей страждали найбільше, а іноді навчання оберталося для них трагедією. Так сталося з учнем Івоницьким: той-таки Туманов обізвав і побив його без найменшого приводу, очевидно, хотів хабаря. Після цього гімназист у розпачі застрелився. Це самогубство сколихнуло тоді все місто. Трагічна звістка дійшла й до керівництва шкільного округу, порушили слідство. Але Туманов знову зумів покрити свою вину. Нерідко гімназистів били до півсмерті за найменшу провину чи й без неї, через сваволю когось із дирекції або вчителя.

Через кілька років у гімназії сталася ще одна трагічна історія. Учня молодших класів Яся Янкевича замкнули в карцер, нібито за неуважність. Гімназист просився додому, просив урахувати, що він захворів, але ніхто не зважив на це. А коли увечері сторож відімкнув карцер, то застав нещасного учня непритомним коло дверей… Поховали Янкевича на рівненському цвинтарі. Відтоді його товариші вишкрябували на надмогильній плиті напис польською мовою, що гласив: «Жертва жорстокості». А гімназійний наглядач Дитяткевич, безпосередньо причетний до цієї смерті, щоразу мав клопіт вишкрябувати злощасний напис. Цією розправою був нажаханий юний Володимир Короленко, щойно перевівшись до Рівненської гімназії із Житомира.

Примітки ред.

  1. . Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 12 серпня 2007. 
  2. . Архів оригіналу за 6 липня 2007. Процитовано 12 серпня 2007. 
  3. Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія [ 6 січня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона [ 30 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  5. . Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 12 серпня 2007. 

Література ред.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Avtono m Yaki movich Soltano vskij 1826 1886 ukrayinskij pedagog i memuarist rodom zi shidnogo Podillya Soltanovskij Avtonom YakimovichNarodivsya 1826Pomer 1886Misce prozhivannya Rivne Kam yanec Podilskij BraclavDiyalnist pedagogAlma mater filosofskij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka 1849 Zmist 1 Biografiya 2 Memuari Soltanovskogo 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaBiografiya red Navchayuchis na filosofskomu fakulteti Kiyivskogo universitetu Avtonom Soltanovskij buv organizatorom folkloristichnoyi praktiki studentiv 1849 roku zakinchivshi universitet vin peredav kerivnictvo ciyeyu spravoyu inshomu entuziastovi studentu mediku Stepanovi Nosu 1 Zakinchivshi universitet Avtonom Soltanovskij uprodovzh pivtora desyatilittya pracyuvav vikladachem istoriyi ta rosijskoyi slovesnosti Rivnenskoyi cholovichoyi gimnaziyi Vin priyihav u Rivne voseni 1849 roku a 1864 roku jogo pereveli na inshe misce v Kam yanec Podilskij Perebuvayuchi u Rivnomu Soltanovskij viv shodennik kudi zapisuvav cikavi istoriyi z miscevogo zhittya originalni syuzheti privatnih stosunkiv znajomih jomu lyudej Z rokami ci zapisi sklali cili tomi ale yih avtor nikomu ne ziznavavsya pro svij rukopis I tilki pislya smerti Soltanovskogo cej tvir potrapiv do lyudej Jogo chastkovo vidrukuvano na storinkah populyarnogo zhurnalu Kievskaya starina protyagom 1892 1894 rokiv Todi znenacka pidnyalasya zavisa nad bagatma provincijnimi tayemnicyami Rivnogo seredini 19 stolittya U spogadah Soltanovskogo zafiksovano vrazhayuchi i zhahlivi istoriyi z zhittya rivnenskih pomishikiv chinovnikiv uchiteliv ta uchniv gimnaziyi Ce cila galereya obraziv yaki v sukupnosti stvoryuyut viraznu kartinu togochasnogo zhittya u misti 2 1864 roku Soltanovskij buv inspektorom Kam yanec Podilskoyi cholovichoyi gimnaziyi 3 Dali Soltanovskij buv nachalnikom navchalnoyi direkciyi u mistah Suvalki u 1864 1871 rokah i Plock u 1871 1875 rokah 4 1875 roku vijshov u vidstavku U 1875 1886 rokah zhiv u Braclavi nini selishe miskogo tipu Nemirivskogo rajonu Vinnickoyi oblasti 5 Memuari Soltanovskogo red Soltanovskij avtor Zapisok drukovanih u Kiyivskij starovini za 1892 1893 1894 roki sho ohoplyuyut chas z 1846 do 1867 roku Ce cinne dzherelo do istoriyi Pravoberezhzhya 19 stolittya zokrema shodo stanu serednogo shkilnictva Spogadi Avtonoma Soltanovskogo unikalnij istorichnij dokument v yakomu avtor dokladno fiksuye lyudski krivdi pidstupni vchinki ta zlodiyannya nibi stvoryuye nezvichajnu himernu kolekciyu yih Sho sponukalo jogo do takoyi divnoyi nezrozumiloyi otochennyu praci rukopis pisavsya u Rivnomu potayemno pro jogo isnuvannya nihto ne znav Shvidshe vsogo v takij sposib avtor vidmezhovuvav sebe vid amoralnogo suspilnogo otochennya ne mayuchi ani zmogi ani muzhnosti protestuvati odverto Prinajmni vin zalishiv dlya nashadkiv vrazhayuchoyi sili istorichnij dokument Jogo cinnist doslidnicya Ganna Shamraj vbachala po pershe v harakteristici socialnih umov dorevolyucijnoyi Rosiyi a po druge u dokladnomu opisi pedagogichnoyi sistemi ciyeyi pori Viklikayut zhah podani Soltanovskim opisi pomishickih zvirstv Kripak pishe vin buv osoboyu sho perebuvala poza zakonom Sikti jogo mozhna bulo skilki zavgodno mozhna bulo i do smerti zasikti yaksho polskij pomishik ladiv iz vlastyami Druzhini i dochki kripakiv sluzhili hiti paniv ta panichiv Zhinok sikli narivni z cholovikami Sikli kripakiv pani i pani sikli yih upraviteli sikli ekonomi sikli policejski i vsyaki inshi vlasti sikli za zlochini i perestupi sikli po sudu i bez usyakogo sudu sikli navit iz tvarinnoyi pristrasti bachiti zdrigannya strazhdennogo lyudskogo tila bachiti brizki i potoki krovi Druga druzhina rivnenskogo predvoditelya dvoryanstva zhinka moloda rokiv 20 ti i duzhe nizhnoyi nervovoyi naturi viddavala perevagu nad usima vidovishami vidovishu pokarannya molodih muzhchin po golomu tilu do krovi vleslivi ekonomi shodenno protyagom lita pidvodili do balkona na yakomu sidila pislya obidu i yila solodoshi Zalenska po 6 hlopciv yih rozdyagali i sikli Zalenska prosto blazhenstvuvala ochi rozgoryalis use yiyi tilo zdrigalosya vid nasolodi Pokarani ne chuli za soboyu zhodnoyi vini Voni znali sho jdut pid rizki shob prinesti zadovolennya svoyij pani Yih prosto ekonomi priznachali za chergoyu I takij opis ne yedinij u shodennikah Soltanovskogo yak ne bula tilki vinyatkom povedinka pani Zalenskoyi Ne mensh zhahlivi buzuvirstva chinila pani Stecka sho zamorduvala na smert svoyu sluzhnicyu kripachku abo nachalnik invalidnoyi komandi Ishlinskij kotrij zajmavsya rozboyem i grabezhem Rivne Soltanonskij zmalovuye zhalyugidnim zahlannim mistechkom U yakomu zlo ta bezchinstvo glumitsya nad usyakoyu lyudskoyu poryadnistyu Zhittya povitovogo mista Rivnogo do Krimskoyi vijni strazhdalo vidsutnistyu vsyakih rozumnih nachal Chinovniki predstavniki vladi yavlyali soboyu shajku zlodiyiv u zakoni kotri spustoshili povit ta zavazhali pravilnomu rozvitku suspilnogo zhittya i vodnochas obduryuvali j sam uryad Zvichajno v takomu otochenni i gimnazijni poryadki viglyadali amoralnimi yih dikist avtor memuariv dovodit na chislennih prikladah iz dobre znajomogo jomu gimnazijnogo zhittya Direktori gimnaziyi chasto gusto otrimuvali cyu posadu za habari abo zavdyaki vplivam u Kiyevi tak napriklad stav kerivnikom Rivnenskoyi gimnaziyi nimec Gugo Trautfetter brat yakogo na toj chas sluzhiv rektorom Kiyivskogo universitetu Cherez te voni buli zacikavleni ne v polipshenni vikladannya predmetiv ta umov zhittya uchniv a u vlashtuvanni vlasnogo dobrobutu Zvidsi populyarnist habariv piyatik i podibnih porochnih yavish Traplyalosya sho do vladi v gimnaziyi prihodili vidverti zlochinci yak ot inspektor O Tumanov Slidstvo vikrilo jogo shahrajstvo stolovim sriblom gimnaziyi inshi zlovzhivannya Ta spritnij Tumanov zumiv zam yati spravu cherez habar slidchomu A sam tim chasom direktoruvav u gimnaziyi Navit popechitel okrugu I Pirogov oburenij zlochinami Tumanova ne zmig viprovaditi jogo u vidstavku Pro zhorstokist cogo cholovika u povodzhenni z uchnyami hodili legendi Do vchiteliv Rivnenskoyi gimnaziyi Soltanovskij stavitsya spivchutlivo adzhe voni spovna zaznavali na sobi moralnogo tisku podibnih tumanonih Vzagali varto skazati pravdu sho vsi uchiteli buli dobrimi lyudmi dobrimi tovarishami i dobre povodilisya z uchnyami Ale zhorstokij rezhim naginok i znevazhannya zmushuvav yih tikati zi shkoli Ce buv yedinij shlyah zberegti sebe ne piddavatisya rujnivnomu vplivu otochennya Inakshe treba bulo opustitisya do rivnya tipovogo togochasnogo chinovnika zajmatisya rozpustoyu grati v karti brati habari piyachiti Ti hto takogo zhittya ne shvalyuvav vidilyalisya sered inshih a otzhe stavali pidozrilimi nebezpechnimi dlya vladi Tak viganyalasya zi stin gimnaziyi poryadnist i hristiyanska moral a plodilisya bezdushnist ta shahrajstvo Najvazhche zh stanovishe mali uchni gimnazisti Direkciya gimnaziyi ocinyuvala yih ne za znannyami ta zdibnostyami a za materialnim stanom batkiv ta habarami z boku ostannih Vodnochas diti z nezamozhnih simej strazhdali najbilshe a inodi navchannya obertalosya dlya nih tragediyeyu Tak stalosya z uchnem Ivonickim toj taki Tumanov obizvav i pobiv jogo bez najmenshogo privodu ochevidno hotiv habarya Pislya cogo gimnazist u rozpachi zastrelivsya Ce samogubstvo skolihnulo todi vse misto Tragichna zvistka dijshla j do kerivnictva shkilnogo okrugu porushili slidstvo Ale Tumanov znovu zumiv pokriti svoyu vinu Neridko gimnazistiv bili do pivsmerti za najmenshu provinu chi j bez neyi cherez svavolyu kogos iz direkciyi abo vchitelya Cherez kilka rokiv u gimnaziyi stalasya she odna tragichna istoriya Uchnya molodshih klasiv Yasya Yankevicha zamknuli v karcer nibito za neuvazhnist Gimnazist prosivsya dodomu prosiv urahuvati sho vin zahvoriv ale nihto ne zvazhiv na ce A koli uvecheri storozh vidimknuv karcer to zastav neshasnogo uchnya nepritomnim kolo dverej Pohovali Yankevicha na rivnenskomu cvintari Vidtodi jogo tovarishi vishkryabuvali na nadmogilnij pliti napis polskoyu movoyu sho glasiv Zhertva zhorstokosti A gimnazijnij naglyadach Dityatkevich bezposeredno prichetnij do ciyeyi smerti shorazu mav klopit vishkryabuvati zloshasnij napis Ciyeyu rozpravoyu buv nazhahanij yunij Volodimir Korolenko shojno perevivshis do Rivnenskoyi gimnaziyi iz Zhitomira Primitki red Narisi z istoriyi horu Kiyivskogo universitetu Arhiv originalu za 13 serpnya 2007 Procitovano 12 serpnya 2007 Rivnenska gimnaziya Arhiv originalu za 6 lipnya 2007 Procitovano 12 serpnya 2007 Kam yanec Podilska cholovicha gimnaziya Arhivovano 6 sichnya 2008 u Wayback Machine ros Enciklopedichnij slovnik Brokgauza ta Yefrona Arhivovano 30 bereznya 2012 u Wayback Machine ros Vinnichchina v datah Arhiv originalu za 28 veresnya 2007 Procitovano 12 serpnya 2007 Literatura red Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Otryvki iz zapisok Avtonoma Akimovicha Soltanovskogo Kievskaya starina 1892 4 12 1893 3 5 7 9 11 12 1894 1 3 Posilannya red Soltanovskij Avtonom Yakimovich Shevchenkivska enciklopediya T 5 Pe S u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 S 892 Enciklopedichnij slovnik Brokgauza ta Yefrona Arhivovano 30 bereznya 2012 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Soltanovskij Avtonom Yakimovich amp oldid 35029482