Совок Сово к від совати 1 діал розм шуфелька шуфлі смітярка 2 господарський інструмент у вигляді невеликої лопатки з заг

Сово́к (від совати), діал. розм. шуфелька, шуфлі, смітярка — господарський інструмент у вигляді невеликої лопатки з загнутими догори бічними краями і невеликою ручкою. Використовується для зачерпування невеликої кількості сипучих тіл, для збору сміття при підмітанні тощо.

Совок.

Віник і совок

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Совок (значення).

Див. також ред.

Лопата (совкова лопата)
Ківш
Віник

Примітки ред.

Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
Шуфлі // Лексикон львівський
Совок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
СОВО́К, вка, чол. Лопатка з загнутими догори бічними краями і перев. короткою ручкою. Я бачив.. чиюсь руку з совком, яка брала з другого мішка борошно (Олесь Донченко, V, 1957, 170); Набрала [Катерина] у совок проса (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 36); // Пристрій, що формою нагадує таку лопатку. Попереду, закриваючи крутий лоб танка, приховуючи його широкі лапи-гусениці, вилискував величезний сталевий різак, якийсь дивовижно гострий совок, навіки приклепаний до танка (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 4). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 436.

Посилання ред.

Совочок, совок, шуфелька, сміттярка = абсолютні синоніми?

У Вікісловнику є сторінка совок.

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

[2] Шуфлі // Лексикон львівський

[3] Совок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] СОВО́К, вка, чол. Лопатка з загнутими догори бічними краями і перев. короткою ручкою. Я бачив.. чиюсь руку з совком, яка брала з другого мішка борошно (Олесь Донченко, V, 1957, 170); Набрала [Катерина] у совок проса (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 36); // Пристрій, що формою нагадує таку лопатку. Попереду, закриваючи крутий лоб танка, приховуючи його широкі лапи-гусениці, вилискував величезний сталевий різак, якийсь дивовижно гострий совок, навіки приклепаний до танка (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 4). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 436.