Слідчий — службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Детективи Національного антикорупційного бюро України фактично поєднують у собі статус слідчого й оперуповноваженого, можуть виконувати як слідчі дії, так і здійснювати оперативно-розшукові заходи.
Слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України, згідно зі змінами в КПК України, внесеними Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України.
Підслідність кримінальних справ визначено у ст. 216 КПК України.
Статус слідчого визначений в ст. 40 КПК України.
Повноваження слідчого Редагувати
При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження слідчих (розшукових) дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
В справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених статтею 104 КПК України.
Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку і відеозапис.
Обов'язки слідчого Редагувати
Слідчий зобов'язаний:
1. Дотримуватися вимог Конституції України, КПК та законів України під час досудового розслідування.
2. Забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків.
3. Виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.
4. Забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження.
5. Не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень.
6. Не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об'єктивності та неупередженості.
7. У разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК.
Особливості роботи слідчого Редагувати
Слідчий — це процесуально незалежний і самостійний суб'єкт кримінального процесу.
Слідчий при здійсненні досудового слідства в кримінальному провадженні повинен керуватись тільки законом, виходити зі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Слідчі незалежні від впливу та думки будь-яких органів державної влади, посадових осіб, громадських організацій, партій і рухів, колективів та угруповань, засобів масової інформації, окремих громадян. Проводячи розслідування, слідчий не повинен бути ні обвинувачем, ні захисником, він має бути дослідником та шукачем істини і представником судової влади зі всіма притаманними суддям гарантіями незалежності та самостійності.
Слідчий зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити всі обставини справи, виявити як обвинувальні, так і виправдовувальні, а також обтяжуючі та пом'якшуючі вину обставини. Він зобов'язаний також оперативно та у встановлений законом строк розкрити злочин та викрити винних у його вчиненні. При розслідуванні справи слідчий зобов'язаний виявити причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і через відповідні органи вжити заходів до їх усунення.
При провадженні досудового слідства слідчий наділений широкими повноваженнями. Він самостійно приймає рішення про спрямування слідства та провадження відповідних слідчих дій, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції від прокурора чи постанови від судді. Водночас, процесуальна самостійність слідчого поєднується з його персональною відповідальністю за своєчасне і правильне розслідування справ, прийняття щодо них законних і обґрунтованих рішень.
Необхідно також зазначити, що під час провадження розслідування слідчий активно взаємодіє з органами дізнання. Він має право давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій, вимагати від них допомоги під час виконання окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є обов'язковими для органів дізнання (ч.3 ст. 114 КПК України). Владні повноваження слідчого виявляються у тому, що його постанови, винесені відповідно до закону, в кримінальній справі, що перебуває у його провадженні, є обов'язковими до виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ч. 5 ст. 114 КПК України).
Письмові доручення слідчих органу дізнання про виконання оперативно-розшукових або слідчих дій є обов'язковими і підлягають виконанню у десятиденний строк або в інший установлений слідчим термін. У разі їх невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання слідчий має право в установленому порядку внести подання про притягнення винних до відповідальності.
До участі в розслідуванні злочинів слідчим можуть бути залучені також державні, громадські організації та окремі громадяни. Використання слідчим допомоги зазначених установ і осіб у процесі розслідування злочинів є залученням різних ланок загальної системи боротьби зі злочинністю. Чим повніше та ефективніше будуть використовуватись сили і можливості даної системи, тим успішніше буде боротьба зі злочинністю.
За загальним правилом, вказівки прокурора для слідчого є обов'язковими. При незгоді з ними він може оскаржити їх вищестоящому прокурору, але оскарження не зупиняє виконання вказівок (ч. 3 ст. 227 КПК України). Так, у разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи для відання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки нищестоящого прокурора, або доручає провадження слідства у цій справі іншому слідчому. Цим підкреслюється процесуальна самостійність і незалежність слідчого, його право приймати рішення в справі на підставі оцінки зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Слідчий підлягає відводу, якщо він є: 1) потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем обвинуваченого; 2) коли він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 3) коли він або його родичі зацікавлені в результатах справи; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності. За наявності зазначених обставин слідчий повинен заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвід слідчому може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, захисником. Заява про відвід або самовідвід слідчого подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.
При поверненні кримінальної справи на додаткове розслідування робота щодо неї може бути доручена тому ж слідчому. Його попередня участь у досудовому провадженні не є підставою для відводу. У випадку якщо слідчий під час судового розгляду допитувався як свідок, то після повернення кримінальної справи на додаткове розслідування він не вправі у цій же справі проводити розслідування і підлягає відводу.
Процесуальна самостійність та незалежність слідчих забезпечується:
1) передбаченою законом процедурою досудового слідства;
2) забороною під загрозою відповідальності втручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, які не мають на те повноважень.
Пропонується надати слідчому статус недоторканності, встановити правило, що кримінальна справа відносно слідчого може бути порушена Генеральним Прокурором чи його заступником, або прокурором області. Притягнення до кримінальної відповідальності слідчого можливе тільки з дозволу Вищої ради правосуддя за поданням Генерального Прокурора чи його заступника, або прокурора області, узгодженим з Уповноваженим з прав людини Верховної Ради України
Примітки Редагувати
- Тертишник В. Удосконалення процесуального статусу слідчого; старі та нові проблеми / В. Тертишник // Вісник прокуратури. — 2002. — № 1. — С. 38–44; Тертышник В. М. Затюканный апостол, или кому выгодно, чтобы следователь был вечно «загнанным» / В. М. Тертышник // Именем Закона. — 1992. — № 35. — С. 5; Тертишник В. М. Проблеми незалежності слідчого / В. Тертишник // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. — 2015. — № 5. — С. 117—123.
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Закон України № 580-VIII від 2 липня 2015 року «Про Національну поліцію» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379) {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 900-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 3, ст.31 № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44}.
- Закон України № 794-VIII від 12 листопада 2015 року «Про Державне бюро розслідувань» // Відомості Верховної Ради. — 2016. – № 6. — Ст.55.
- Закон України № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року «Про Національне антикорупційне бюро України» // Відомості Верховної Ради. — 2014. — № 47. — Ст. 2051 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75 ; № 198-VIII від 12.02.2015)
- Корниенко М. В., Тертышник В. М. Острые углы реформирования следственных органов в Украине: семь раз не для нас // Науково-практичний журнал «Право.UA». 2017. №3. С. 86-93.
- Настільна книга слідчого : наук.-практ. посіб. / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель, В. В. Білоус; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - 2-е вид., переробл. і доповн. - К. : Ін Юре, 2007. - 726 c.
Посилання Редагувати
- Окреме доручення слідчого // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Слідчий // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
| Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |