Словінська мова Словінцька мова 7 словінська мова одна з західнослов янських мов її класифіковано або як самостійну мову

Словінцька мова, словінська мова — одна з західнослов'янських мов, її класифіковано або як самостійну мову, або як діалект кашубської мови або мови польської.

Словінцька мова
Słowińskô mòwa
Поширена в	Польща, Німеччина
Носії	0 осіб
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Індо-Європейська Балто-слов'янські мови Слов’янська Західнослов'янська Лехітські Померанські Словінцька
Офіційний статус
Коди мови

Розселения основних західнолехитських та східнолехитських племінних союзів (груп) у доп'ястівську епоху (у IX столітті)

Нею розмовляло західнослов'янське плем'я словінців (нім. Slowinzen, Lebakaschuben), що мешкало на землях між озерами Гардно та Лебсько й містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства).

Словінцька мова вимерла на початку XX століття.

Див. також ред.

Примітки ред.

Ананьева, 2009, с. 19—20..
Lehr-Spławiński T. Język polski. Pochodzenie, powstanie, rozwój. — Warszawa, 1978.
Piastowie.kei.pl [Słowiańszczyzna zachodnia (Карта розміщення племінних діалектів західних слов'ян у 800—950 рр.)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)
Dejna K. Dialekty polskie. — Wrocław, 1973.
Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Terytoria formowania się dialektów polskich (Карта розміщення польських племен у доп'ястівську епоху)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)
Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Dialekty polskie — historia] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)
в Етимологічному словнику української мови (У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х) вживається як «словінцький»
Dicky Gilbers, John A. Nerbonne, J. Schaeken, Languages in Contact, Rodopi, 2000, p.329, ISBN 90-420-1322-2
Roland Sussex, Paul Cubberley, The Slavic Languages, Cambridge University Press, 2006, p.97, ISBN 052122315

Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[FOOTNOTEАнаньева200919—20.-1] Ананьева, 2009, с. 19—20..

[Lehr-Spławiński-2] Lehr-Spławiński T. Język polski. Pochodzenie, powstanie, rozwój. — Warszawa, 1978.

[3] Piastowie.kei.pl [Słowiańszczyzna zachodnia (Карта розміщення племінних діалектів західних слов'ян у 800—950 рр.)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)

[Dialekty_polskie-4] Dejna K. Dialekty polskie. — Wrocław, 1973.

[5] Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Terytoria formowania się dialektów polskich (Карта розміщення польських племен у доп'ястівську епоху)] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)

[6] Gwary polskie. Przewodnik multimedialny pod redakcją Haliny Karaś [Dialekty polskie — historia] (пол.). Архів оригіналу за 20 травня 2012. (Перевірено 26 травня 2013)

[7] в Етимологічному словнику української мови (У 7 т. / Ред-кол.: О. С. Мельничук (голов.ред.) та ін. — К.: Нак.думка, 1983. — (Словники України) ISBN 966-00-0785-Х) вживається як «словінцький»

[8] Dicky Gilbers, John A. Nerbonne, J. Schaeken, Languages in Contact, Rodopi, 2000, p.329, ISBN 90-420-1322-2

[9] Roland Sussex, Paul Cubberley, The Slavic Languages, Cambridge University Press, 2006, p.97, ISBN 052122315