Скіпка Скі пка 1 або лучи на 2 3 рідко скіпе ць 4 тонка тріска сухого дерева яку використовували в давнину для освітленн

Скі́пка або лучи́на, рідко скіпе́ць — тонка тріска сухого дерева, яку використовували в давнину для освітлення житла або розтоплення печі.

Скіпка горить у світці

Запит «Лучина» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Використовування Редагувати

Світач у садибі з Волинського Полісся. Музей у Пирогові

Для отримання скіпи поліно розколювали на тріски за допомогою спеціального ножа-скіска (косаря), звичайного ножа або сокирки. Це називалося «скі́пати скіпу», а інструмент для цієї мети — «скі́пальним». Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця (світича, світлача). Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок. В Україні був поширений так званий світач: скіпки запалювалися на черепку чи залізних ґратах, встановлених під дерев'яним комином (іноді з видовбаного стовбура), який проходив через дах.

Інші значення Редагувати

Російська селянка пряде при скіпці

Скіпка («скі́па») — покрівельний матеріал, коротка дранка
Скіпка — те ж саме, що й скабка, тонкий, гострий шматочок тріски, який потрапив під шкіру

У культурі Редагувати

Мовні звороти Редагувати

Висохнути на скіпку — дуже схуднути, змарніти, виснажитися
Гидко й скіпками взяти — дуже огидний
Не здужає й скіпки підняти — дуже слабосильний, немічний

Прислів'я Редагувати

Де поведеться, там і на скіпці прядеться (варіант із записів М. Номиса: кому йдеться, то й на скіпку прядеться)
Добра пряха і на скіпці напряде
За лучинку найде причинку (із записів М. Номиса)

Див. також Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скіпка

Примітки Редагувати

↑ Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 383.
Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання Редагувати

Скіпець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1757. — 1000 екз.

[СУМ-1] Скіпка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Лучина // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 383.

[3] Лучина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Скіпець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Скіпати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Скіпальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Світець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[8] Світлач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[9] Світач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[10] Скіпа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.