Петро́ Іва́нович Скоропа́дський (1834–1885) — український аристократ з роду Скоропадських.
| Петро Іванович Скоропадський | |
|---|---|
| Народження | 6 березня 1834 Полтавська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 28 червня 1885 (51 рік) Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Країна | Російська імперія |
| Приналежність | Російська імперія |
| Освіта | Миколаївське кавалерійське училищеd |
| Звання | полковник |
| Рід | Скоропадські |
| Діти | Скоропадський Павло Петрович |
| Нагороди | |
| Скоропадський Петро Іванович у Вікісховищі |
Стародубський земський діяч й повітовий маршалок (1869–1885). Батько Павла Скоропадського, майбутнього гетьмана Української Держави. Праправнук генерального підскарбія Війська Запорозького Городового Михайла Скоропадського. Зять промисловця Андрія Миклашевського.
Життєпис Редагувати
Син полтавського губернського провідника дворянства Івана Михайловича Скоропадського від шлюбу з Єлизаветою Петрівною Тарновською. Виховувався в школі гвардійських прапорщиків, звідки 7 серпня 1851 отримав звання корнета в Кавалергардський полк. У 1853 році підвищений до поручика.
11 червня 1858 року обраний в кандидати члена Полтавського комітету з поліпшення побуту поміщицьких селян. 23 квітня 1859 отримав звання штабсротмістра. 1 жовтня обраний депутатом Прилуцької межової посередницької комісії і 20 жовтня звільнений у безстрокову відпустку. 12 лютого 1863 року приряджений до штабу Кавказької армії Російської імперії. 19 травня 1863 року отримав звання полковника.
Брав участь в агресії Російської імперії проти країни Кавказу, за що був нагороджений золотим палашем з написом «За хоробрість» та орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. Окремо за внесок у звільнення закріпаченого населення мав срібну медаль.
З 1865 у відставці, жив у маєтку Сафонівка Путивльського повіту, брав активну участь у громадському житті Стародубщини на посту повітового маршалка. З 1869 по 1885 — стародубський повітовий і чернігівський губернський маршалок.
Помер 28 червня 1885 року.
Сім'я Редагувати
Був одружений з Марією Андріївною Миклашевською (1839/1841-1901), дочкою багатого українського власника заводу порцеляни Андрія Михайловича Миклашевського від його шлюбу з Дариною Олександрівною Олсуфьєвою. У шлюбі мали двох синів Михайла (1871-1910-ті) і Павла (1873—1945; генерал, гетьман України), і дочку Єлизавету (1878—1899; фрейліна).
Література Редагувати
- Пріцак О. (Історично-генеальогічна студія). — Львів, 1938.