Си́тник розло́гий (Juncus effusus) — багаторічна рослина родини ситникових.
| Ситник розлогий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Ситникові (Juncaceae) |
| Рід: | Ситник (Juncus) |
| Вид: | Ситник розлогий (J. effusus) |
| Біноміальна назва | |
| Juncus effusus L., 1753 | |
| Синоніми | |
|
Опис ред.
Трав'яниста рослина, яка має густо-дернисте повзуче кореневище. Стебла циліндричні, міцні, гладенькі (в сухому стані тонко-борозенчасті), зелені, 50—120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами, всередині суцільно виповнені (без перетинок), після маленької перемички витягнуті (без особливо помітного розширення) в довгий (15—25 см) гострий трубчастий приквітковий листок. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть; оцвітина віночкоподібна, з шести лінійно-ланцетних, гострих, зеленуватих, злегка іржасто-обведених, по краях вузько-перетинчастих листочків, розміщених двома колами. Плід — обернено-яйцювата, бурувата, з полиском коробочка. Цвіте у червні—липні.
Поширення ред.
У природних умовах ситник розлогий поширений в Європі, Азії, Африці, Північній Америці та Південній Америці. Завезений та натуралізований в Австралії, на Мадагаскарі та багатьох океанічних островах.
В Україні росте на Поліссі по болотах, болотистих лісах і луках, на берегах річок і водойм; у Лісостепу і Степу — по піскуватих терасах річок.
Заготівля і зберігання ред.
Для медичних потреб використовують кореневища рослини, які заготовляють восени й використовують свіжими (в гомеопатії) або сушать. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад ред.
У кореневищах рослини є дубильні речовини й розчинні силікати.
Фармакологічні властивості і використання ред.
У народній медицині ситник додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами його використовують при запаленні сечового міхура. Як додатковий компонент ситник входить до складу деяких комплексних закордонних препаратів, використовуваних при розладах травлення, хворобах печінки і жовчного міхура. У гомеопатії із свіжих кореневищ одержують есенцію, яку додають до засобів, застосовуваних при утворенні каменів у сечових шляхах.
Література ред.
- Кречетович В.І., Барбарич А.І. Родина Ситникові (Juncaceae) // Флора УРСР. — К., 1950. — Т. 3. — С. 21—61.
- Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1990. — 544 с.: іл. — ISBN 5-88500-006-9
- Ольшанський І. Г. Географічний аналіз Juncaceae Juss. флори України // Український ботанічний журнал. — 2009. — Вип. 66. — № 4. — С. 554–565.
- Ольшанський І.Г., Федорончук М.М. Рід Juncus L. (Juncaceae) у флорі України // Український ботанічний журнал. — 2011. — Вип. 68. — № 5. — С. 686—700.
Посилання ред.
- Ситник розлогий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 397. — ISBN 5-88500-055-7.