Симон I цар Картлі Симон I Великий 1537 1603 цар Картлі 1556 1569 1578 1600 Син Луарсаба I Великого й Тамар дочки царя І

У битві при Гарісі 1556 року старий цар Луарсаб I призначив Симона командувачем армії. Молодий спадкоємець проявив себе як відважний полководець і вигнав з Картлі кизилбашів. Під час сходження на царство Симона I Тбілісі зайняли ті ж кизилбаші, й резиденцію царя було перенесено до Горі.

У 1556—59 роках Симон I відновлював країну від неперервної війни, а потім заходився звільняти Картлі від кизилбашів.

1559 року уклав угоду з Кахетинським царством, що було ознаменовано одруженням Симона I з дочкою царя Кахеті Левана. У 1560—61 роках намагався звільнити Тбілісі, проте 1561 року в битві при Цихедіді зазнав поразки.

1562 року брат Симона I, Давид, прийняв іслам (під іменем Дауд-хана) та перейшов на службу до іранського шаха. Той відрядив Дауд-хана з військом до Картлі. 1567 при Дігомі та 1569 при Самадло Симон I розбив війська Дауд-хана. 1569 року в битві при Парцхісі (Алгетська ущелина), переслідуючи персів, які відступали, був узятий в полон. До 1578 року був у полоні в Ірані, а шах посадив на престол Картлі Дауд-хана.

Партизанська війна проти персів та османів Редагувати

Після початку ірансько-турецької війни (1578) шах звільнив Симона та призначив його царем Картлі, зайнятої турками. Після повернення Симон розпочав партизанську війну. Невдовзі було звільнено Лорі, Горі й інші фортеці. 1579 року війська Симона оточили Тбілісі. Головним завданням османів було забезпечення гарнізону провіантом, але Симон I неодноразово розбивав загони, що йшли на допомогу взятим в облогу. У той же час було звільнено захоплений турками Сатабаго.

Влітку 1580 року султан усунув очільника війська Лала-пашу та призначив Сінан-пашу, хоч і той не зміг підкорити Симона I. 1582 року Симон уклав союз із Манучаром II Джакелі. Того ж року у битві при Мухрані вони розбили військо султана.

1584 року султан відрядив до Картлі нового полководця — Ферхад-пашу. 1587 року той зміг повернути контроль над Самцхе-Саатабаго. Наприкінці 1580-их років усе Закавказзя було захоплено Османською імперією.

1588 року Симон I домовився з османами: за данину Османська імперія визнавала його царем Картлі. За ірансько-турецькою угодою 1590 року вся територія Грузії перейшла до сфери впливу Османської імперії.

Окрім того, Симон I боровся за возз'єднання країни. У 1580-их роках у Західній Грузії відбувались внутрішньо феодальні сутички. 1588 року в битві при Гопанто було розбито військо царя Імереті Левана, проте вплив Османської імперії завадив закріпити перемогу, й цар Леван повернув собі трон.

1590 року Симон знову захопив Імереті, узяв Кутаїсі, але утримати не зміг. У наступному поході він узяв Кутаїсі, Квару, Сканде, Кацхі, проте в битві при Опшквіті зазнав поразки.

Полон і смерть Редагувати

1595 року Іран, Картлі та Кахеті об'єднались проти Османської імперії. 1598 року вони взяли в облогу та 1599 узяли фортецю Горі. В той же час сталось антиосманське повстання в Самцхе-Саатабаго. Султан відрядив військо на чолі з Джафар-пашею. У битві при Арухло Симон зазнав поразки. У битві поблизу села Парцхісі (1599) Симона I було взято в полон та відправлено до Стамбула, до в'язниці Єдікуле («Сім веж»). У зв'язку з цим султан видав указ про святкування події: «від Марокко до Каспію, від Кавказу до Перської затоки, у всіх містах вивісити килими й три дні святкувати ув'язнення царя Симона I». За звільнення царя була відправлена вся скарбниця Картлійського царства. Султан прийняв дар і повернув тіло Симона.

Симона I було поховано у Свєтіцховелі поряд із батьком.

Родина Редагувати

Був одружений з Нестан-Дареджан, дочкою царя Кахеті Левана, від того шлюбу народились:

Георгій X, цар Картлі.
Луарсаб, царевич.
Єлена, царівна, була заміжня за атабагом Самцхе Манучаром II Джакелі
Олександр, царевич.
Вахтанг, царевич.
Пахріджан-бегум, царівна, була заміжня за царевичем Хамза-Мірзою, братом шаха Ірану Аббаса I

Джерела Редагувати

Історія Грузії, Т.4, Тбілісі 1973.
Сванідзе М. З історії Грузинсько-Османських відносин (XVI–XVII століть), Тбілісі, 1971.
Гучуа В., Т.9, Тбілісі, 1985.