Сердика (лат. Serdica) — стародавнє місто у Фракії. Сердика — Середець — античне і середньовічне укріплене місто у центрі міста Софія, столиці Болгарії.
| Сердика | |
|---|---|
|
| |
| 42°41′52″ пн. ш. 23°19′19″ сх. д. / 42.69800000002777551° пн. ш. 23.32200000002777784° сх. д.Координати: 42°41′52″ пн. ш. 23°19′19″ сх. д. / 42.69800000002777551° пн. ш. 23.32200000002777784° сх. д. | |
| Країна | Болгарія |
| Розташування | Софія Moesia Superiord Dacia Inferiord |
| Тип | фортеця стародавнє містоd римське містоd і Муніціпії Стародавнього Риму |
| Сердика Сердика (Болгарія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Розкрито та експоновано Ротонду Святого Георгія IV століття із залишками палацу імператора Костянтина І Великого та античну вулицю; Східну фортечну браму; руїни кріпосного бастіону поблизу Сердикійського термального мінерального джерела; сімейний паракліс Святого Миколая зі стінами палацу Севастократора Калояна (13 ст); церква Святої Петки (Параскеви) стара 1241; церква Святого Спаса; пізньосередньовічна Церква Святої Петки Самарджійської тощо.
Історія ред.
Поселення фракійського племені сердів, що виникло біля Сердикійського термального мінерального джерела, одного з багатьох у Софійській улоговині в VIII столітті до н. е. , археологічно простежено до неолітичної стоянки близько VI століття до Р. Х. завойовано одрисами, царство яких підкорили македоняни за царя Филипа II. Назва Сердика (Serdica) присвоєно місту римлянами, після завоювання в 29 році у одрисів, мабуть, протиставляючи їх історичним домаганням спогад про стародавніх сердів. Імператор Траян (98-117) дарував місту права римського громадянства (муніципій Ульпія Сердика (Ulpia Serdica), на ім'я Траяна Ульпій). Ставши центром римської провінції Нижня Дакія, згодом Фракії (з 395 року у складі Східної Римської імперії — Візантії), Сердика протягом II століття сильно виросла у «велике і неприступне» (за свідченням Амміана Марцелліна, 357 рік) місто, улюблену резиденцію (306—337). («Сердика — це мій Рим»). Тут в 343 році у соборі св. Софії відбувся Сардикійський собор.
В V—VI століттях в епоху Великого переселення народів місто переживає нашестя готів та інших варварських племен, був захоплений гунами Аттили. При імператорі Юстиніані (527—565) місто відроджується як важливий адміністративний центр і потужна фортеця під назвою Тріадиця. Єпископська кафедра (з часів імператора Костянтина) підпорядкована архієпископу міста Юстиніана Прима.
Під час Болгаро-візантійської війни (807—815) хан болгар Крум в 809 році геніальною військовою тактикою захопив місто. Місто стало прикордонною болгарською фортецею Средець (лат. Serdica → ст.-слав. Срѣдьць).
Архітектура ред.
За масштабами місто було невелике, але чудове за своїм містобудівним планом і архітектурою. У римський період у місті були споруджені вежі, фортечні мури, терми, адміністративні та культові будівлі, цивільна базиліка та булевтеріон (великий амфітеатр). У візантійську епоху була реставрована римська ротонда, згодом перетворена на ранньохристиянський храм — церкву Святого Георгія.
Література ред.
- Tabula Imperii Romani K 34, Naissus, Dyrrhachion-Scupi-Serdica-Thessalonike, Ljubljana, 1976
- Itineraria Provinciarum et Maritimum, ed. O. Cuntz, Itineraria Romana I, Leipzig, 1929
Посилання ред.
- Галерия Антична крепост Сердика [Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine.](болг.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сердика (фортеця)