Семи́ківці — село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Семиківської сільської ради (до 2015 року), якій підпорядковалось с. Підруда. У зв'язку з переселення жителів хутір Шкіндерівка виключений із облікових даних. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотниківської сільської громади. Розташоване на річці Стрипа, у західній частині району.
| село Семиківці | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Золотниківська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1675 |
| Населення | 241 |
| Площа | 1,605 км² |
| Густота населення | 150.16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48111 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°22′33″ пн. ш. 25°22′22″ сх. д. / 49.37583° пн. ш. 25.37278° сх. д.Координати: 49°22′33″ пн. ш. 25°22′22″ сх. д. / 49.37583° пн. ш. 25.37278° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Відстань до районного центру | 41 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48111, с. Семиківці |
| Карта | |
Семиківці | |
Семиківці | |
| Мапа | |
| Семиківці у Вікісховищі |
Населення — 241 особи (2007).
Поблизу села є Семиківський гідрологічний заказник.
Історія Редагувати
Перша писемна згадка — 1678. Назва походить від словосполучення “сім кінців” – сім кінних опорних татарських військових залог. За переказами, у 15 ст. тут було військове поселення татарів. Семиківці належить до старих поселень, є відомості, що власник села на ім’я Петро з Дудієва продав містечко Семиківці у 1678 р. Львівському архієпископові Григорієві.
Упродовж 1678–1600 рр. Семиківці мали статус містечка. Згодом його знищили турки. 1678 згадується як містечко, що належало Львівському архієпископству. В 1785 р. село нараховувало лише 54 будинки. 1902 р. велика земельна власність належала Марії Літинській; цього ж року в селі споруджено римо-католицьку каплицю; зруйнована під час 1-ї світової війни.
1915 біля села відбулася Семиківська битва.
У 1920 році Клим Поліщук написав роман "Семиковецькі тіні" у якому йде розповідь про село та Січових Стрільців які загинули під час Семиківської битви.
Тут діяли товариство «Просвіта» та інші товариства.
Пам'ятки Редагувати
Є церква святого Димитрія (перебудована з костьолу).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1984, архітектор М. Ковальчук), насипано могилу УСС (1916, відновлено 1991).
Соціальна сфера Редагувати
Працюють клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ТзОВ «Семиківське», торговельний заклад.
Джерела Редагувати
- Мельничук Б., Хаварівський Б. Семиківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 242. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Вальчишин, Д. Семиківці [Текст] / Д. Вальчишин, Г. Івахів, О. Палка, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 320—321 : фот. кольор.
- Клим Поліщук, Семиковецькі тіні.