Дмитро Дмитрович Селюк (нар. 1964, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський футбольний агент. Був віце-президентом клубів «Таврія» і донецького «Металурга». Проживає в Барселоні.
Селюк Дмитро Дмитрович | |
---|---|
Народився | 1964 Ленінград, РРФСР, СРСР |
Країна | Росія СРСР |
Діяльність | футбольний агент |
Знання мов | російська |
Біографія ред.
Навчався в школі № 2 Хабаровська з фізико-математичним ухилом. Закінчив Ленінградське вище загальновійськове командне училище імені С. М. Кірова[ru], до якого вступив у 1981 році. З 1981 року по 1986 рік служив в Радянській армії. Після був фарцовщиком.
Агентська діяльність ред.
Першим клієнтом Селюка став Юрій Желудков[ru], якому Селюк допоміг перейти з «Зеніту» в ізраїльський клуб «Маккабі» з Нетаньї в 1991 році. Здійснити трансфер йому допоміг здійснити Моше Принц, емігрант з СРСР, що мешкав в Ізраїлі Селюк вибив для Желудкова зарплату понад 100 тисяч доларів на рік. Сам Желудков говорив, що він отримував 2000 доларів на місяць. Також у «Маккабі» міг перейти і інший гравець «Зеніту» Володимир Долгополов[ru] За участю Селюка відбувся перехід Сергія Юрана в австрійський «Штурм».
Він працює в країнах Бенілюксу, зокрема у нього хороші зв'язки в бельгійському футболі. Тривалий час Дмитро Селюк жив в Антверпені (Бельгія), куди переїхав на початку 2000-х років. Потім перебрався до Барселони.
Свою роботу Селюк веде дистанційно, перебуваючи в Барселоні. У нього хороші стосунки з президентом «Барселони» Жоаном Лапортою, і нинішнім керівництвом клубу, також він добре знайомий з керівництвом «Реалу». Переважно Селюк займається пошуком футболістів в Африці, і їх подальшому працевлаштуванням в європейських клубах. Він співпрацює з більш ніж 50-ма гравцями, в основному це гравці з Кот-Д'івуару та Нігерії.
Селюк займався переходами Андрія Аршавіна в «Барселону» і Неманьї Відіча в донецький «Шахтар», проте вони так і не відбулись. Селюк рекомендував Юрія Сьоміна Ігорю Суркісу для роботи в київському «Динамо». Селюк також домовлявся про товариські матчі петербурзького «Зеніту», московського ЦСКА та київського «Динамо». На початку 2004 року він організував операцію для В'ячеслава Малафєєва в Бельгії.
У Селюка немає офіційної ліцензії агента ФІФА. За його словами, він ніяких угод з футболістами не укладає та не бере з них грошей. Бізнес-модель Селюка заснована на тому, що при переході гравця він повністю або частково зберігає економічні права на нього, які пізніше реалізує. В різний час його клієнтами були такі гравці як: Франсішку Зуела[ru], Джексон Коельйо, Сані Кайта, Марко Не, Сергій Серебренников, Святослав Сирота, Ласіна Траоре та багато інших. Його найвідомішим клієнтом був Яя Туре, який грав за «Манчестер Сіті» та «Барселону» і був одним з найбільш високооплачуваних футболістів.
Дмитро Селюк виступає за скасування ліміту на легіонерів в чемпіонатах Росії й України, за що піддається критиці.
«Металург» (Донецьк) ред.
Працював на посаді віце-президента донецького «Металурга». В період його роботи клуб тричі ставав бронзовим призером чемпіонату України, а також брав участь у кваліфікації Кубка УЄФА. Під його керівництвом в команду прийшли іноземні тренери: Ко Адріансе, Пічі Алонсо, Тон Каанен, Славолюб Муслин і Віллем Фреш. В комплектуванні команди був узятий курс на залучення іноземних гравців[джерело не вказане 3957 днів].
Селюк під час роботи в «Металурзі» і після відходу з нього, привів у клуб таких гравців як Айоделе Аделеє, Фанендо Аді, Алан, Аруна Бабангіда, Елвін Бечірі, Пауло Вог, Марсіо Глад, Рубен Гомес, Бобан Грнчаров, Георгій Деметрадзе, Абдулай Джіре, Владімір Дішленкович, Йорді Кройф, Ігор Лоло, Андрес Мендоса, Маріус Міту, Арсен Не, Боян Незірі, Семюел Окуново, Еммануель Окодува, Братислав Ристич, Ібрагім і Яя Туре, Леван Цкітішвілі, Бернар Чутанг і Давід Ето'о. У 2004 році Селюк займався переходом в «Металург» Рігобера Сонга, в результаті контракт з ним підписаний не був і він перейшов в «Галатасарай». Влітку 2007 року був взятий курс на українізацію клубу, хоча в «Металурзі» в цьому сезоні 2007/08 зіграли 24 іноземця.
В алчевську «Сталь» Селюк привів головного тренера Тона Каанена, під керівництвом якого «Сталь» у сезоні 2006/07 вилетіла в Першу лігу. Селюк також залучив у команду іноземних футболістів: Алана, Сендлея Біто, Пауло Вога, Рубена Гомеса, Бобана Грнчарова, Серіну Діопа, Аль-Хасана Мадаха, Бурнеля Окана-Стазі, Семюеля Окуново, Леопольда Тоті, Шаїба Туре і Поля Ессола. Більшість з цих гравців належали донецькому «Металургу».
На початку січня 2008 року залишив «Металург» «за власним бажанням». Після відходу Селюка з «Металурга» багато гравців покинули клуб слідом за ним, а генеральний директор клубу Євген Гайдук говорив про те, що «Дмитро Селюк забив команду мотлохом». У листопаді 2011 року один із засновників «Металурга» Олег Мкртчан заявив, що діяльність Селюка в клубі була успішною.
«Таврія» ред.
31 жовтня 2011 року офіційно посів посаду віце-президента сімферопольської «Таврії». За словами почесного президента «Таврії» Сергія Куніцина Селюк в клубі буде відповідати за трансферну політику. Його помічником став Святослав Сирота, колишній президент Професійної футбольної ліги України, проте він працював в клубі неофіційно, оскільки у нього була заборона на офіційне працевлаштування. Дмитро Селюк заявив, що «Таврія» буде будувати базу, реконструювати стадіон «Локомотив», розвивати академію і брати участь у соціальних програмах.
Ще влітку 2011 року Селюк працевлаштував в клуб двох своїх клієнтів — Айоделе Аделеє і Сані Кайта, а по ходу сезону він залучив ще одного нігерійця Джаміу Алімі. У перші дні роботи Селюка в клубі з «Таврією» достроково розірвали контракти Ілля Галюза, Іван Граф, Саша Джуричич, Лакі Ідахор і Петро Опарін. Також покинули клуб і 11 гравців молодіжного складу, разом з тренером дубля Сергієм Драновим, а старшим тренером молодіжки був тимчасово призначений Валерій Петров. Першим придбанням став Фанендо Аді, який належав донецькому «Металургу». 11 листопада 2011 року було оголошено про розірвання контрактів за взаємною згодою сторін з Антоном Монаховим і Олександром Пищуром. Пізніше статус вільних агентів було надано Олександру Каблашу і Слободану Марковичу.
26 листопада 2011 року Селюк заявив, що «найбільша проблема «Таврії» на сьогоднішній день полягає у почесному президенті клубу Сергієвї Куніцинові». Селюк пред'являв Куніцину різні претензії.
У відповідь на це Куніцин заявив, що Селюк не має ніякого відношення до «Таврії», так як він офіційно не оформив свої відносини з клубом. Також Куніцин сказав, про те, що Селюк створив в команді нервозну обстановку. Пізніше Селюк запропонував скасувати посаду почесного президента і звинувачував Куніцина у нецільовому витрачанні коштів. На бік Селюка став відомий тренер Анатолій Заяєв. 13 грудня 2011 року Куніцин сказав про те, що конфлікт з Селюком вичерпаний.
Особисте життя ред.
Дружину звуть Вікторія; разом вони виховують сина. Селюк називає себе «громадянином світу». Страждає на аерофобію. Володіє віллою в Льорет-де-Мар.
Примітки ред.
- Интервью почетного президента «Таврии» Сергея Куницына — UA-Футбол, 2011.
- Селюк: «Люди почему-то думают, что я из Украины, но я из Ленинграда». Sports.ru. Процитовано 13 вересня 2021.
- . Сайт болельщиков СК «Таврия». Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 25.12.2011.
- ↑ Дмитрий Селюк. Селекционер. Сайт болельщиков СК «Таврия». Процитовано 11.07.2012.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 18.12.2011.
- ↑ . sport.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 09.11.2011.
- Дмитрий Селюк: Адвокат повёл себя, как футбольная проститутка. bobsoccer.ru. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- ↑ Дмитрий Селюк: «У меня аэрофобия. Поэтому буду работать с „Таврией“ дистанционно». sport.segodnya.ua. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- ↑ . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 17.11.2011.
- Селюк: Два года назад я Видича приводил в «Шахтёр». Football.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- Дмитрий Селюк: Когда бельгийцы спасали Малафеева, про деньги они не спрашивали. bobsoccer.ru. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- «Если „Таврия“ выпустит Бурдужана, её ждет техническое поражение».
- . Sports.ru. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 09.11.2011.
- . Sports.ru. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- ↑ Дмитрий Селюк бросает вызов болельщикам! (новое обновление). Football.ua. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 17.11.2011.
- . Soccer.Ru. Архів оригіналу за 23.06.2011. Процитовано 09.11.2011.
- Яя Туре стал самым высокооплачиваемым футболистом в истории АПЛ. Чемпионат.com. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Дмитрий Селюк предлагает отменить лимит на легионеров на постсоветском пространстве. bobsoccer.ru. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Селекция по-Селюку. В Донецке Кройфф. Football.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . profootball.com.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 09.11.2011.
- Селюк ругается с «Олимпиакосом». Football.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Коммерсантъ. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 09.11.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 09.11.2011.
- Селюк устроил Окодуву и Джире в «Жерминаль». podrobnosti.ua. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Дмитрий Селюк: «Украинский трансферный рынок напоминает анекдот». ukrfootball.com.ua. Процитовано 09.11.2011.
- Эксклюзив. Ригоберт Сонг: «Мог играть в донецком „Металлурге“». Football.ua. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Украинизация «Металлурга» продолжается. Официальный сайт ФК «Металлург» (Донецк). Процитовано 09.11.2011.[недоступне посилання з травня 2019]
- Статистика игроков ФК «Металлург» (Донецк) в сезоне 2007/08. Чемпионат.com. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 18 лютого 2007. Процитовано 09.11.2011.
- Официально: Селюк ушёл из «Металлурга». Football.ua. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Гайдук: «Селюк может забрать свой хлам, которым забил команду». Football.ua. Архів оригіналу за 03.09.2012. Процитовано 09.11.2011.
- Олег Мкртчан: «Работа Дмитрия Селюка в нашем клубе была успешной». Официальный сайт ФК «Металлург» (Донецк). Процитовано 09.11.2011.[недоступне посилання з червня 2019]
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- ↑ . UA-Футбол. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- «Таврия» приютила Селюка. Football.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 25 серпня 2012. Процитовано 09.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 15.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 15.11.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 17.12.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 26 листопада 2019. Процитовано 17.12.2011.
- . Официальный сайт СК «Таврия». Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 26.11.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 18.12.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 31 грудня 2011. Процитовано 18.12.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 18.12.2011.
- . UA-Футбол. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 18.12.2011.