Світла́на Опанасі́вна Світли́чна (рос. Светла́на Афана́сьевна Светли́чная; 15 травня 1940; Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно українського походження. Заслужена артистка РРФСР (1974).
| Світла́на Опана́сівна Світли́чна | |
|---|---|
| Светла́на Афана́сьевна Светли́чная | |
| | |
| Фотографія 2012 року | |
| Народилася | 15 травня 1940 (83 роки) Ленінакан, Вірменська РСР, СРСР |
| Національність | українка |
| Громадянство | СРСР → Росія |
| Діяльність | акторка, кіноакторка |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1963) |
| Роки діяльності | з 1959 року |
| У шлюбі з | Івашов Володимир Сергійович |
| IMDb | nm0841254 |
| Автограф | |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Світла́на Опана́сівна Світли́чна у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народилася 15 травня 1940 в родині українця Опанаса Світличного, радянського офіцера. З батьками постійно подорожувала по різних містах та республіках, зокрема вчилася в місті Охтирка в Україні, після відставки батько поселився у Мелітополі.
Завдяки наполегливості матері Світлані вдалося поступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (1963, майстерня М. Ромма) у Москві.
Працювала у Театрі-студії кіноактора.
Вдова актора Володимира Івашова.
Фільмографія ред.
Знялась у фільмах:
- «Колискова» (1959)
- «Їм підкоряється небо» (1963, Ніна Колчина)
- «Мені двадцять років» («Застава Ілліча» 1964)
- «Чисті ставки» (1965, Катя («Русалка»)
- «Кухарка» (1965, Павлина Хуторна)
- «Тридцять три» (1965)
- «Нові пригоди невловимих» (1968)
- «Любити...» (1968)
- «Діамантова рука» (1968, Ганна Сергіївна, фатальна білявка (озвучує Зоя Толбузіна)
- «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971)
- «Тримайся за хмари» (1971, Міллі Вімерфорд)
- «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, Габі)
- «Закриття сезону» (1974, Зоя Морено, виконавиця мото-атракціону «Безстрашний рейс»)
- «Шпак і Ліра» (1974, Генрієтта)
- «Коли тремтить земля» (1975)
- «Ти — мені, я — тобі» (1976)
- «Корінь життя» (1977, Сабіна)
- «Ці неймовірні музиканти, або Нові сновидіння Шурика» (1977)
- «Недопесок Наполеон III» (1978, мама Віри Мерінової)
- «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, Одеська кіностудія)
- «Третій вимір» (1981)
- «Анна Павлова» (1983)
- «День гніву» (1985, жінка з руїн)
- «Богиня: як я полюбила» (2004)
- «Дівчина і смерть» (2012) та ін.
Примітки ред.
- ПАВЛЕНКО, Наталія (14 травня 2010). Світлана Світлична на вечерю їсть яблуко. Gazeta.ua.
- Світлична С. Світлана Світлична: я з німого кіно : [бесіда з кіноактрисою / спілкувалася Інга Вітковська] // Чернігівські відомості. — 2010. — № 45. — С. 24.
Література ред.
Посилання ред.
| Це незавершена стаття про російського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |