Свято-Троїцька церква - діючий храм Української церкви Київського Партріархату, який, за інформацією В.Войтовича споруджений 1904 р., що відповідає панівним архітектурним уподобанням кін. ХІХ - поч. ХХ ст.
| Свято-Троїцька церква | |
|---|---|
|
| |
| 50°36′13″ пн. ш. 26°14′42″ сх. д. / 50.603722° пн. ш. 26.245250° сх. д.Координати: 50°36′13″ пн. ш. 26°14′42″ сх. д. / 50.603722° пн. ш. 26.245250° сх. д. | |
| Статус | Пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна | Україна |
| Розташування | Рівне, вул. Басівкутська, 60 |
| Матеріал | дерево, цегла, бетон |
| Встановлено | 1904 р. |
| Свято-Троїцька церква (Рівне) (Україна) | |
| Свято-Троїцька церква у Вікісховищі |
Історична довідка ред.
В архівному документі "Ведомости о греко-российских церквях в Волынськой губернии, состоящим по казенным трактам", датованій 1834 р. Свято-Троїцька церква характеризується як дерев'яна, міцна, однак значно просіла в землю і потребує підкладки нових підвалин. Через незадовільний стан храму тодішньому місцевому поміщику Фридерику Любомирському було висунуто вимогу протягом 3 років збудувати на цьому місці нову муровану церкву. Згідно інформації Теодоровича М.І. на місці існуючого храму ще в кінці ХІХ ст. знаходилася старіша дерев'яна, доволі міцна дзвіниця, котра, на думку Теодоровича потребувала ремонту. Сучасна будівля Свято-Троїцької церкви у м. Рівне є показовим прикладом православного храмобудування на Волині кін - ХІХ - поч. ХХ ст. під впливом існуючих на той час канонічних уявлень про архітектурну стилістику подібних об'єктів.
Опис об'єкта ред.
Об'ємно-розпланувальна композиція дерев'яного храму належить п'ятизрубного типу з прибудованою з боку головного входу дзвіницею та службовими приміщеннями (ризниця та пономарня), що примикають до вівтарної частини з півночі та півдня. Габаритні розміри: 29.60 х 12.51 м. Висота храму: 20.35 м. Центральна нава помітно перевищує інші суміжні зруби, перекрита чотирискатним дахом і має п'ятиверхе завершення - центральну головну баню на масивному восьмигранному барабані та чотири декоративні маківки по кутах. Прибудова дзвіниці має двоярусну композицію і завершується наметовим верхом. Споруда підтримується мурованим цоколем, що має лицювання із штучної бетонної плитки "під камінь". Дерев'яні стіни із брусу, облицьовані ззовні шалівкою з горизонтальних дерев'яних дощок. Основне поле стіни почленоване кутовими пілястрами, завершене профільованим карнизом з "сухариками". Всі вікна мають півциркульний профіль і прикрашені фігурними лиштвами однотипної форми. У церкві знаходиться оригінальний іконостас з читириярусною композицією.
Перебудови, історичні нашарування ред.
Сучасний зовнішній вигляд церква отримала внаслідок чисельних ремонтів та перебудов протягом 1990-початку 2000-х рр. В цілому первісна об'ємно-просторова композиція збереглася, та суттєвих трансформацій зазнали маківки, покрівля та колористичне рішення, яке раніше було наближене до біло-голубої палітри.
Примітки ред.
Пам'ятка взята на державний облік та під державну охорону Рішенням Ровенського облвиконкому від 28.07.1990 р. № 140
Джерела та література ред.
1. Войтович В. Храм. Пам'ятки церковної архітектури міста Рівного та його околиць. - Рівне,1995.- С.48;
2. Теодорович Н.И.Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.Т.2. Уезды Ровенский, Острожский, Дубенский.— Почаев, 1889.—С.461;
3. Центральний державний історичний архів України в Києві, ф.442,о.66,с.70,а 27 зв.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |