Свищ Сергій Сергійович (2 листопада 1990 — 25 січня 2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник боїв з російським агресором під час боїв за Дебальцеве.
| Свищ Сергій Сергійович | |
|---|---|
| Старший лейтенант | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 2 листопада 1990 Устилуг |
| Смерть | 25 січня 2015 (24 роки) Санжарівка |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Сухопутні війська |
| Рід військ | Військова розвідка |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Біографія Редагувати
Народився Сергій Свищ в Устилузі. Навчався майбутній воїн у місцевій середній школі, а після закінчення школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час навчання в академії був одним із найкращих курсантів, та став одним із найкращих її випускників у 2012 році. Після закінчення навчання продовжив військову службу в 54-ому окремому розвідувальному батальйоні, який дислокований у Новограді-Волинському.
Невдовзі призначений командиром роти, і став наймолодшим офіцером на цій посаді у своєму військовому з'єднанні.
З початком російської збройної агресії підрозділ, у якому служив Сергій Свищ, одним із перших був направлений у зону бойових дій. у кінці січня 2015 року підрозділ, яким командував старший лейтенант Сергій Свищ, прибув для заміни особового складу на опорний пункт на лінії фронту біля села Санжарівка Артемівського району. Саме у той час на опорний пункт після масованого артилерійського та мінометного обстрілу розпочали наступ росіяни. Сергій Свищ вирішив прийняти бій із переважаючими силами ворога, щоб не допустити прориву у тил українських збройних сил. У цьому бою українським військовим швидко вдалось знищити два танки та частину живої сили агресорів, але один із танків почав рухатись до окопу, де був Сергій Свищ, який уже отримав поранення у цьому бою. Українські військові підбили й цей танк, але після бою, який закінчився розгромом російських агресорів, під гусеницями цього танка виявили тіло Сергія Свища вже без ознак життя. Тоді ж загинули старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький, Володимир Питак. Тіло відважного лейтенанта змогли забрати з місця бою лише за тиждень, і спочатку не могли опізнати. Але рідні, які прибули за тілом загиблого героя, упізнали Сергія навіть без аналізу ДНК.
Удома у Сергія Свища залишились дружина та син, якому на момент загибелі батька виповнилось лише 1,5 року.
Похований Сергій Свищ у рідному місті Устилузі.
Нагороди та вшанування Редагувати
- Указом Президента України № 132/2016 від 8 квітня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
- 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня.
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
- ↑ . Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
- Указ Президента України від 8 квітня 2016 року № 132/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
- Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 січня на YouTube
Джерела Редагувати
- Свищ Сергій Сергійович [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Свищ Сергій Сергійович [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
- Старший лейтенант Свищ Сергій Сергійович [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.]
- СРАЖЕНИЕ 25 ЯНВАРЯ НА ВЫСОТЕ 307,5 ПОД САНЖАРОВКОЙ ГЛАЗАМИ УЧАСТНИКА [ 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)