Сарісаріньяма ісп Sarisariñama гора тепуй в штаті Болівар Венесуела біля кордону з Бразилією на території Національного

Сарісаріньяма (ісп. Sarisariñama) — гора-тепуй в штаті Болівар, Венесуела, біля кордону з Бразилією на території Національного парку Хауа-Сарісаріньяма^[d] (Jaua-Sarisariñama). Висота гори 2 300 м.

Сарісаріньяма ісп. Sarisariñama
4°33′ пн. ш. 64°14′ зх. д. / 4.550° пн. ш. 64.233° зх. д. / 4.550; -64.233Координати: 4°33′ пн. ш. 64°14′ зх. д. / 4.550° пн. ш. 64.233° зх. д. / 4.550; -64.233
Країна	Венесуела
Регіон	Болівар
Тип	гора і Тепуй
Висота	2300 м
Сарісаріньяма Сарісаріньяма (Венесуела)

Ця столова гора — одна з наайвіддаленіших у країні, найближча дорога проходить в сотнях кілометрів від неї. Наразі доступ обмежений лише для наукових дослідників.

Найвідзначніша й найсвоєрідніша ознака цього тепуя 2300 м заввишки — це наявність на його верху сливе круглих карстових порожнин, які й досі є загадкою геології. Ці глибокі западини мають діаметр 350 м, завглибшки вони так само 350 м. Стіни цих колодязів, повністю вертикальні і відтак неподоланні для істот, що населюють дно прірви, дозволили заховати неповторну екосистему, що має унікальні види рослин і тварин, що не зустрічаються більше ніде на планеті (ендеміки). Першого разу ці колодязі було досліджено й задокументовано 1974 р.

Історія вивчення ред.

Тепуй Сарісаріньяма знаходиться за кількасот кілометрів від найближчої автомобільної дороги, через що довгий час ніхто його не вивчав. Перший помітний дослід було зреалізовано в листопаді 1964 р.: пілот Гаррі Ґібсон пролетів над горою на літаку й побачив величезні западини. Перше успішне приземлення на Сарісаріньяму здійснив орнітолог Вільям Г. Фелпс молодший у березні 1967 р. У лютому 1974 р. експедиція під керівництвом Чарльза Бруера-Каріаса вивчала тепуй і колодязі. В експедиції брали участь такі наукові дослідники: ботанік Джуліан Стаєрмарк, Вільям Г. Фелпс молодший, орхідеологи Столкі Данстервілл і його дружина Нора. Їхні висновки показали, що обидва колодязі мають унікальну екосистему з багатьма видами тварин і рослин.

Біогеографія ред.

Сарісаріньяма, подібно до інших тепуїв, складається з кварциту формації Рорайма, що належить до Палеопротерозойської ери. Поверхня вершини тепуя Сарісаріньяма складає 482 км². Поврехня схилу складає 482 км². На відміну від більшості тепуїв Гаяни, Венесуели й Бразилії більша частина поверхні Сарісаріньями дуже лісиста, показує велике різноманіття лісових видів рослин 15—25 м заввишки. Її відокремлена екосистема особливо багата на ендемічні види тварин і рослин.

Цікаві дані ред.

Розташування: 4°44′59″ N (4.750°), 64°24′2″ W (−64.401°)
Поверхня: 300 000 га
Високість: між 500 і 2400 мнрм
Температура: між 12 і 24 °C
Опади: від 2800 до 3600 мм на рік
Флора: папороті, орхідеї, вересові, айстрові, осокові, бромелієві
Фауна: Marmosa tyleriana, Stefania riae, Steatornis caripensis (гуахаро), тапіри, ягуари.

Западини ред.

Найсвоєріднішою відзнакою цього тепуя є його западини, чи колодязі. Наразі відомо чотири колодязі. Два з них, печера-колодязь Гумбольдта й колодязь Мартель, названі на честь природознавців Александра фон Гумбольдта й Едуарда-Альфреда Мартеля, на погляд незвичайні, величезні, добре вивчені, з відокремленою лісовою екосистемою на дні кожного з них. Найбільша з усіх, печера Гумбольдта, сягає 352 м завширшки й 314 м завглибшки.

Примітки ред.

↑ https://www.worldatlas.com/articles/the-sarisarinama-sinkholes-venezuela-unique-places-around-the-world.html
↑ Brewer Carias, Charles. 1976. Las simas de Sarisariñama. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):549-624.
↑ Brewer Carias, Charles. y Julian A. Steyermark. 1976. Simas de Sarisariñama y su vegetación. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):179-405.
Lindsay Elms. "Mount Roraima: An Island Forgotten by Time". http://members.shaw.ca/beyondnootka/articles/roraima.html.
Otto Huber and John J. Wurdack. 1984. History of Botanical Exploration in Territorio Federal Amazonas, Venezuela. Smithsonian Institution Press, City of Washington, www.sil.si.edu/smithsoniancontributions/botany/pdf_hi/sctb-0056.pdf
Stefania riae. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010.
David Nott: Into The Lost World. Prentice-Hall, 1975, ISBN 0-13477-190-7.
Schubert, Carlos. y Huber, Otto. 1989. La Gran Sabana. Panorámica de una región. Cuadernos Lagoven Lagoven, S.A. Caracas. 107p. ISBN 980-259-238-2
Pérez-Hernández, R., P. J. Soriano & Lew D. 1994. Marsupiales de Venezuela. Cuadernos Lagoven, Lagoven, S. A. Caracas – Venezuela. 76p. ISBN 980-259-612-4
Stefania riae International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010. http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/56032/0
Wondermondo.com Enigma of the mountain of Evil Spirit http://www.wondermondo.com/Countries/SA/VEN/Bolivar/SimaHumboldt.htm
Earth's 10 Most Mysterious Lost Worlds. YouTube. Hybrid Librarian. 25 жовтня 2014. Процитовано 7 червня 2021.
Miguel Lentino, Diana Esclasans: Áreas importantes para la conservación de las aves en Venezuela In: BirdLife International y Conservation International. Áreas importantes para la conservación de las aves en los Andes Tropicales: sitios prioritarios para la conservación de la biodiversidad., Quito, Ecuador: BirdLife International (Serie de Conservación de BirdLife No. 14), S. 621-730, 2005.

Посилання ред.

— опис віддалених районів Венесуели

Це незавершена стаття з географії Венесуели.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про гірську вершину.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[[https://www.worldatlas.com/articles/the-sarisarinama-sinkholes-venezuela-unique-places-around-the-world.html_https://www.worldatlas.com/articles/the-sarisarinama-sinkholes-venezuela-unique-places-around-the-world.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://www.worldatlas.com/articles/the-sarisarinama-sinkholes-venezuela-unique-places-around-the-world.html

[Brewer_Carias_1-2] Brewer Carias, Charles. 1976. Las simas de Sarisariñama. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):549-624.

[Brewer_Carias_2-3] Brewer Carias, Charles. y Julian A. Steyermark. 1976. Simas de Sarisariñama y su vegetación. Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. XXII(132/133):179-405.

[4] Lindsay Elms. "Mount Roraima: An Island Forgotten by Time". http://members.shaw.ca/beyondnootka/articles/roraima.html.

[5] Otto Huber and John J. Wurdack. 1984. History of Botanical Exploration in Territorio Federal Amazonas, Venezuela. Smithsonian Institution Press, City of Washington, www.sil.si.edu/smithsoniancontributions/botany/pdf_hi/sctb-0056.pdf

[6] Stefania riae. International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010.

[7] David Nott: Into The Lost World. Prentice-Hall, 1975, ISBN 0-13477-190-7.

[8] Schubert, Carlos. y Huber, Otto. 1989. La Gran Sabana. Panorámica de una región. Cuadernos Lagoven Lagoven, S.A. Caracas. 107p. ISBN 980-259-238-2

[9] Pérez-Hernández, R., P. J. Soriano & Lew D. 1994. Marsupiales de Venezuela. Cuadernos Lagoven, Lagoven, S. A. Caracas – Venezuela. 76p. ISBN 980-259-612-4

[10] Stefania riae International Union for Conservation of Nature and Natural Resources, abgerufen am 7. Januar 2010. http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/56032/0

[11] Wondermondo.com Enigma of the mountain of Evil Spirit http://www.wondermondo.com/Countries/SA/VEN/Bolivar/SimaHumboldt.htm

[12] Earth's 10 Most Mysterious Lost Worlds. YouTube. Hybrid Librarian. 25 жовтня 2014. Процитовано 7 червня 2021.

[13] Miguel Lentino, Diana Esclasans: Áreas importantes para la conservación de las aves en Venezuela In: BirdLife International y Conservation International. Áreas importantes para la conservación de las aves en los Andes Tropicales: sitios prioritarios para la conservación de la biodiversidad., Quito, Ecuador: BirdLife International (Serie de Conservación de BirdLife No. 14), S. 621-730, 2005.