Са́ма-ве́да (санскр. सामवेद, sāmaveda IAST, походить від санскр. सामन्, sāman IAST, "ритуальний спів" і санскр. वेद, veda IAST,"знання") — третя в звичайному порядку нумерації з чотирьох Вед.
| Індуїстська література |
| Веди |
|---|
| Ріґ · Яджур |
| Сама · Атхарва |
| Розподіл |
| Самгіти · Брагмани |
| Араньяки · Упанішади |
| Упанішади |
| Айтарея · Брігадараньяка |
| Іша · Кена · Катха |
| Чхандог'я · Тайттірія |
| Прашна · Шветашватара |
| Мундака · Мандук'я |
| Веданґа |
| Шикша · Чандас |
| В'акарана · Нірукта |
| Джйотиша · Кальпа |
| Ітігаси |
| Магабгарата · Рамаяна |
| Пурани |
| Бхаґавата · Брагмавайварта |
| Ваю · Вішну · Падма |
| Маркандея · Нарада |
| Інші тексти |
| Смріті · Стотри · Шруті · Сутри |
| Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра · |
| Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача |
| Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха · |
| Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха |
| Теварам · Чайтанья-чарітамріта · |
| Шукасаптаті |
| Портал «Індуїзм» |
За святістю та значенням для ритуалу «Сама-веда», або «Веда піснеспівів», йде відразу ж після Рігведи. Її Самхіта, або метричний текст, складається переважно з гімнів, які співалися священиками-удгатарами під час важливих жертвопринесень, в яких на честь різних богів відбувалися зливання соми, очищеної і змішаного з молоком та іншими інгредієнтами. «Сама-веда», можливо, була складена близько 1300 до н. е.
Збірка складена з гімнів, частин гімнів і окремих віршів, взятих переважно з «Ріг-веди», перемішаних та розставлених без зв'язку зі своїм початковим порядком, щоб краще підходити до релігійних церемоній в яких вони повинні були використовуватися. Вірші призначені не для простого читання, а для співу на спеціально позначені мелодії з використанням семи нот. Такі пісні називаються саманом, і в цьому сенсі «Сама-веда» — дійсно книга гімнів.
У гімнах часто зустрічаються відмінності від текстів «Ріг-веди» — іноді важливі, іноді незначні. Деякі по суті є явно поясненнями і, можливо, старші та ближчі до першооснови, ніж варіант «Ріг-Веди». При співі ці вірші все ж змінюються через продовження, повторення і вставки складів, різних модуляцій, пауз і інших модифікацій, приписаних ганами, або Книгами пісень. Два таких керівництва, Грамагеягана (Gramageyagana), або «Зібрана», і Араньягана (Aranyagana), або «Лісова книга пісень», слідують порядку віршів першої частини Самгіти, а два інших, Ухагана і Ухагаяна, — другій. Ця частина більш зв'язна, ніж перша, і організована переважно триплетами, в яких перший вірш — часто повторення вірша, що з'являвся в першій частині.
«Сама-веда» збереглася повністю в одній шакхі (редакції), Каутхуме, у другій шакхі — Джайміні, або Талавакара, вона збереглася частково, у вигляді Джайміні-Самгіти. У Джайміні шакхі також існують Джайміні-брахмана, Джайміні-упанішад-брахмана (Jaiminiya Upanishad Brahmana) і Кена-упанішада.
Спочатку існувала тисяча шакх «Сама-веди», імена деяких:
- Ранаяна (Ranayana)
- Шатьямукхья (Shatyamukhya)
- Вьяса (Vyasa)
- Бхагурі (Bhaguri)
- Оулунді (Oulundi)
- Гоулгулві (Goulgulvi)
- Бхануман-оупамаява (Bhanuman-oupamayava)
- Карат (Karati)
- Машака Гарг (Mashaka Gargya)
- Варсгагавья (Varsgagavya)
- Кутум (Kuthuma)
- Сгакугітра (Sgakugitra)
- Джайміні (Jaimini)
Оскільки «Сама-веда» записана віршами, її можна співати. Доктором Мрідула Кирті був зроблений поетичний переклад «Сама-веди» на гінді, що має назву «Samveda Ka Hindi Padyanuvad».