Саломон Рімер (пол. Salomon Rimer, пол. Riemer; 1858, Тарнів — 1931) — львівський архітектор єврейського походження. Протягом 1881—1886 років навчався на інженерному факультеті Львівської політехніки. Початково мешкав у Львові в будинку на вулиці Яґєллоньскій, 22 (нині — вулиця Гнатюка), пізніше — на вулиці Зиблікевича, 31 (нині — вулиця Івана Франка, 59). Батько художника Олександра Рімера.
| Саломон Рімер | |
|---|---|
| Народження | 1858 |
| Смерть | 1931 |
| Країна (підданство) | Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | модерн |
| Саломон Рімер у Вікісховищі |
- Перебудова спортивної споруди на театр на теперішній вулиці Гнатюка у 1890 та 1891 роках, замовлення Фані Сокол. 1905 року збудував на цьому ж місці літню естраду. 1918 року на замовлення нових власників спорудив дах. Будівля проіснувала приблизно до 1937—1938 років. Тепер на її місці мурована театральна споруда (вулиця Гнатюка, 11)
- Дерев'яний кегельбан у стилі проміжному між «закопанським» та «гуцульською сецесією» при готелі «De Laus» на вулиці Личаківській, 122 (1898, не збережений).
- Прибудова приміщення до синагоги «Агудат Шломо» на вулиці Ярослава Мудрого, 39 (1902).
- Перебудова синагоги «Ор Шемеш» на вулиці Медовій, 3 у Львові (1903).
- Власний будинок на вулиці Франка, 59 (1905—1907).
- Сецесійний будинок № 11а (13) на вулиці Нечуя-Левицького (1906—1907, співавтор К. Драневич).
- Сецесійний житловий будинок на вулиці Рапопорта, 7а (проєкт 1907 року).
- Неоготичний прибутковий будинок на нинішній вулиці Франка, 17, на розі із вулицею Левицького (1907).
- Прибутковий дім на нинішній вулиці Леся Курбаса, 5 (1907). Фасад повністю облицьований майоліковою плиткою майстерні братів Мунд.
- Будинки на нинішній вулиці Руставелі, 24, 26 (1907).
- Добудови офіцини (флігеля) будинку на нинішній вулиці Дорошенка, 54 (1909).
- Житловий будинок на вулиці Чернігівській, 2-4 (1912). Під час будівництва первинний проект Рімера перероблено Фердинандом Касслером. Зокрема було повністю змінено фасад.
Примітки ред.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 169. — ISBN 966-7022-44-7.
- Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Lwów, 1909. — S. 399. (пол.)
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 175. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- Проскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257—258.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 409. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 37.
- Гельстон Й. Синагоги у Львові // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2008. — № 51. — С. 289.
- Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 48, 175. — ISBN 966-8849-30-2.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 73
- Lwów. Ilustrowany… — S. 175.
- Архітектура Львова… — С. 477
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 71.
- Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269—270. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — ISBN 966-7452-16-6.
- Архітектура Львова… — С. 473
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 77
- Lwów. Ilustrowany… — S. 92.
- Архітектура Львова… — С. 479.
- Ігор Жук Вул. Дорошенка, 54 — житловий будинок [ 24 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Lewicki J. Między tradycją… — S. 327—328.
Джерела ред.
- Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 258. (пол.)