Сагайда́к — село в Україні, у Шишацькій селищній громаді Миргородського району Полтавської області. Населення становить 1104 осіб. До 2015 орган місцевого самоврядування — Сагайдацька сільська рада.
| село Сагайдак | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Миргородський район |
| Громада | Шишацька селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 1104 |
| Поштовий індекс | 38033 |
| Телефонний код | +380 5352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д.Координати: 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 141 м |
| Найближча залізнична станція | Сагайдак |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38030, Полтавська обл., Шишацький р-н, с.Сагайдак, вул.Федоренка,85 |
| Карта | |
Сагайдак | |
Сагайдак | |
| Мапа | |
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Шишацького району, село увійшло до складу Миргородського району Полтавської області.
Географія ред.
Село Сагайдак знаходиться за 6 км від правого берега річки Грузька Говтва, за 1 км від села Білаші, примикає до сіл Чорнобаї та Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходять автомобільна дорога Т 1720 та залізниця, станція Сагайдак.
Історія ред.
Село виникло на початку 20 сторіччя під час прокладання залізниці Полтава — Ромодан. 1890 р. збудовано станцію, 1910 — амбар (пізніше хлібоприймальний пункт). За переписом 1926 р. Сагайдак — центр Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавського округу, 207 господарств, 456 ж., підпорядковано село й 17 хуторів. 1929 р. збудовано семиричну школу. У березні 1933 відбулося Сагайдацьке заворушення голодуючих. З 1935 працює овочеприймальний пункт, з 1948 — лікарня на 30 ліжок. Під час німецької окупації (21 вересня 1941 — 22 вересня 1943) гітліревці розстріляли 4 і вивезли до Німеччини 11 чоловік.
Наприкінці 1932 р. — на початку 1933 р. на залізничній станції Сагайдак, як і на ряд інших станцій, звозили на зсипний пункт зерно, відібране у жителів навколишніх сіл та хуторів, так званими буксирними бригадами. Серед голодуючого населення навколишніх сіл у березні 1933 року поширилися чутки, що на станції Сагайдак будуть давати зерно голодуючим. Гнані останньою надією на порятунок, сотні знесилених голодом людей потягнулися до Сагайдака, а коли виявилося, що хліба їм ніхто й не думав відпускати, всі рушили до хлібних складів. Червоноармійці, що охороняли склади, пробували відігнати натовп голодуючих, але селяни збили замки, увірвалися до складу і почали набирати зерно, хто в мішок, хто в торбинку чи кошик. Інші, не в змозі стримати голод, почали хапати зерно жменями та й їсти. Вартові викликали допомогу. На станцію прибула кіннота, яка, увірвавшись на територію складів, учинила розправу над голодними селянами: багатьох було побито і заарештовано, подальша доля яких невідома.[1]
Економіка ред.
- ТОВ «Пасипол».
- ЗАТ «Сагайдак-Агро».
- Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство.
- ПП Маляр.
- ПП Шанкін.
- ПП Біличенко.
- ПП Рудич.
Об'єкти соціальної сфери ред.
- Школа.
В художній літературі ред.
Про своє дитинство в селі пише українська діаспорна письменниця Олена Лукаш у автобіографічному романі «Стежками дитинства».
Див. також ред.
Примітки ред.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання ред.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |