|
Протекторат Саар (нім. Saarprotektorat [ˈzaːɐ̯pʁotɛktoˌʁaːt]; фр. Protectorat de la Sarre) офіційно Саарланд (нім. Saarland; фр. Sarre) — французький протекторат у 1947—1956. Територіально відповідає сучасній німецький землі Саар.
Історія Редагувати
Франція захоплювала територію Саару протягом Наполеонівських війн і Французької Імперії та консульства між 1798 і 1814. Етнічно німецьке місцеве населення мало сильні анти-французькі настрої.
За Версальським договором Саар був окупований Великою Британією та Французькою республікою. 1920 Британія і Франція встановили окупаційний уряд з 15-річним мандатом Ліги Націй. Видобуток вугілля (головна галузь в регіоні на той час) Саару була націоналізована і керувалася безпосередньо Францією. У плебісциті, що відбувся наприкінці 15-річного терміну, 13 січня 1935, 90,7 відсотка виборців проголосувало на користь повернення до Німеччини, 0,4 відсотка проголосувало за об'єднання з Францією. 8,9 відсотка схвалило третій вибір — залишення окупаційних військ Франції і Британії. Після повторного об'єднання Саарланду з Третім Райхом (нім. Rückgliederung des Saarlandes) 1935 Саар назвали Гау Саар-Палатінете (Саарпфальц). 1942 Саар був перейменований на Вестмарк.
Після II Світової Війни Саарланд знову опинився під владою Франції, як протекторат Саар. За Планом Моннет Франція спробувала отримати економічний контроль над німецькими індустріальними територіями, Рурським регіоном та Сааром з великими покладами вугілля і корисних копалин; (другий за розміром центр гірничої промисловості й металургії, першим була Сілезія, яку союзники передали Польщі, а німецьке населення депортували).
Під французьким управлінням пронімецькі партії були заборонені.
На загальних виборах у грудні 1952 більшість проголосувала на підтримку профранцузьких партій, 24 відсотки кинули порожні виборчі бюлетені на підтримку пронімецьких партій.
За Паризькими угодами 23 жовтня 1954, Франція запропонувала заснувати незалежний «Саарланд» під егідою Західного Євросоюзу (WEU). Але референдум, що відбувся 23 жовтня 1955, відхилив цей план 67,7 % проти 32,3 %. Натомість, виборці проголосували за приєднання Саару до Федеративної Республіки Німеччини
27 жовтня 1956 було підписано Саарський договір за яким проголошувалось майбутнє об'єднання Саару з Німеччиною, для задоволення потреби у вугіллі Франція могла видобувати вугілля у Варндті до 1981.
Німеччині довелося погодитися на перевезення по каналу до Мозеля, з метою зменшення фрахтової вартості для французької лотаринзької металургійної промисловості, а також вивченням французької мови як першої іноземної в школах Саарланду.
Німецька марка була введена 6 липня 1959, до того часу використовувались саарські франки.
6 липня 1959 липня відбулося «маленьке возз'єднання» (нім. Kleine Wiedervereinigung), через 14 років розділення.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- French proposal regarding the detachment of German industrial regions [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] September 8, 1945. CVCE
- The Saar question [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.] Documents relating to the Saar-France Issue. CVCE
- Morgenthau (post surrender) Plan from 1944 [ 29 квітня 2009 у Wayback Machine.] Purpose of proposed Saar transfer is to weaken German industry.
- Restatement of Policy on Germany. Secretary of State James F. Byrnes. Stuttgart. September 6, 1946 Statement in favour of the transfer of the Saar to France.
- France, Germany and the Struggle for the War-making Natural Resources of the Rhineland [ 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Describes the contest for the Saar over the centuries.
- Foreign relations of the United States, 1947. Council of Foreign Ministers; Germany and Austria Pg. 1073 onwards deals with «Attitude of the United States Regarding the Detachment of the Saar from Germany and its Integration into the French Economy»
- THE SAAR CONFLICT 1945—1955 [ 4 червня 2011 у Wayback Machine.] at Questia