Ряшки

Ря́шки — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області.

село Ряшки
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Прилуцький район
Рада	Ряшківська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA74080170470069864
Основні дані
Засноване	1629
Перша згадка	1629 (394 роки)
Населення	822
Площа	5,164 км²
Густота населення	159,18 осіб/км²
Поштовий індекс	17530
Телефонний код	+380 4637
Географічні дані
Географічні координати	50°41′55″ пн. ш. 32°33′35″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 32.55972° сх. д. / 50.69861; 32.55972Координати: 50°41′55″ пн. ш. 32°33′35″ сх. д. / 50.69861° пн. ш. 32.55972° сх. д. / 50.69861; 32.55972
Середня висота над рівнем моря	119 м
Водойми	р. Смош, б. Осовий Яр
Місцева влада
Адреса ради	17530, с. Ряшки, вул. Центральна, 41
Карта
Ряшки
Ряшки
Мапа

Населення у 2002 році становило 730 осіб, у 2006 році — 659 осіб.

Географія

Розташоване на річці Смош (ліва притока річки Удай). На північній околиці села балка Осовий Яр впадає у річку Смош.

Історія

Існує легенда стосовно походження назви села. Три брати (старший з них на ім'я Рясина) були заслані в місця як карні злочинці і побудували хутір за річкою Смош. За іменем першого поселенця село начебто і стало називатися Ряськи (пізніше назва видозмінювалась Ряжки → Ряшки).

Уперше село згадується у 1629 р.

З 1648 р. Ряшки стали власністю Прилуцького полку.

Входили до складу Іваницької сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782—1923), до Іваницького р-ну Прилуцького округу (1923—1930) і Чернігівської області (1932—1959), до Прилуцького р-ну (з 1959).

Вільне військове село до 1679, коли гетьман Іван Самойлович віддав його в управління прилуцькому полковнику Дмитру Чернявському. Після нього Ряшками, як власністю прилуцьких полковників, володіли послідовно Лазар і Дмитро Горленки.

Під час страшної посухи 1698 року гетьман Мазепа наділяє одного з найкращих своїх полковників Дмитра Горленка значними земельними угіддями. Серед інших йому було даровано напівпорожнє село Ряшки. За декілька років Горленко спромігся не тільки повернути селян, але й почав інтенсивно заселяти хуторами куплені земельні ділянки в степу та понад Удаєм.

Далі селом як маєтком прилуцьких полковників володіли І. Ніс, а з 1716 року Гнат Ґалаґан.

У 1718 р. Йоган-Бернгард фон Вейсбах, генерал російської армії, учасник Полтавської битви, одержав царську грамоту на володіння колишнього переяславського полковника Мировича. Серед інших він привласнив і село Ряшки як володіння прилуцького полковника Д. Горленка, хоч воно і не належало особисто цьому полковнику. У 1719 р. Вейсбах заснував у селі суконну мануфактуру, найбільшу на Чернігівщині.

Після його смерті в 1737 р. село було віддане генерал-фельдмаршалу Мініху, який розширив виробництво.

У 1743 р. село було приписане до суконної фабрики і стало посесійним володінням.

У 1754 р. Єлизавета Петрівна подарувала Борису Григоровичу Юсупову у вічне володіння суконну мануфактуру з усіма селянами та землями, що були приписані до фабрики.

Після реорганізації волостей Ряшки спочатку входили до Переволочанської волості (1867—1889) 1-го стану, пізніше стали центром волості (1890—1923) 2-го стану.

Церква  в  ім'я  Різдва  Богородиці збудована в 1804 році. До приходу входили село Оникіївка та хутір Ілляшенковий.

Найдавніше знаходження на мапах 1816 рік як Решки.

У 1862 році у селі володарському та козачому Ряшки (Ряски) була церква, завод, 3 ярмарки, часная больница та 435 дворів, де жило 2719 осіб.

У 1911 році у селі Ряшки була Різдва Богородиці церква , земська та церковно-парафіївська школи та жило 1849 осіб.

У 1886 році у селі діяли церква Різдва Богородиці, церковнопарафіяльна школа при ній, 5 шинків, 2 крамниці, 5 кузень, 29 вітряків, 2 олійниці, Щосуботи відбувався базар, 3 рази на рік проводили ярмарки.

У другій половині XIX ст. поміщиками в Ряшках були: М. Б. Юсупов, Є. Г. Уступна, Г. П. Руданівський, В. І. Маркевич, П. І. , І. І. та С. І. Фурси, О. В. Соболевська та ін.

У 1910 діяли: Різдва Богородиці церква (в радянський період закрита), земське початкове однокласне училище (засновано 1910 р.), дві однокласні церковно-парафіяльні школи — чоловіча і жіноча, поштове відділення (1916).

У 1917—1921 влада у селі змінювалась кілька разів.

1923—30 рр. Ряшки — центр сільради.

У 1930 в Ряшках, під час примусової колективізації, організовано с.-г. артіль «Перемога», а через рік тут було вже 5 артілей: «Піонер», «Перемога», ім. Будьонного, ім. Леніна, ім. Ворошилова.

Між 1880 та 1935 роками хутір Кателевський Кут ( Каталовський, Котелевський) увійшов у Ряшки

У 1950 колгоспи «Перемога» і «Піонер» об'єднані в колгосп «Перемога», а колгоспи ім. Ворошилова, ім. Леніна та ім. Будьонного —в колгосп ім. Будьонного, який в 1957 перейменований в колгосп «40-річчя Жовтня». В 1964 колгоспи «Перемога» і «40-річчя Жовтня» об'єднані в колгосп «Родина».

У селі — центральна садиба колгоспу «Родина», відділення зв'язку, середня школа, лікарня, дитсадок, Будинок культури, дві бібліотеки, музей на громадських засадах. Встановлено два надгробки на могилах односельців і партизанів, загиблих у боротьбі проти гітлерівців, а також пам'ятник рад. воїнів, які загинули 1943 під час звільнення села від німців.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради Ічнянського району: Обичівську та Ряшківську — до складу Прилуцького району.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)

Примітки

1. ВРУ
2. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
3. Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
4. Трехверстовка Черниговской области. Военно-топографическая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
5. Карта РККА M-36 (А). Киевская, Черниговская, Гомельская области.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
6. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
7. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
8. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022. 
9. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). 
10. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 113, 543 та 624 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. 
11. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (російською). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 316 з 562. 
12. Карта Стрельбицкого онлайн. Специальная Карта Европейской России.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
13. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
14. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
15. M-36 карты СССР. Киев, Черкассы, Чернигов, Днепропетровск.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 січня 2022. 
16. Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»