Рудниковий підйом (рос. рудничный подъем, англ. mine hoisting, winding; нім. Schachtförderung) — сукупність засобів для переміщення (підйому, спуску) вантажів і людей між пристовбурним двором шахти і земною поверхнею. Основа рудникового підйому — піднімальна установка зі скіпами (клітями). Інша назва — шахтний підйом.
Історія ред.
Перша рудникова підйомна машина з'явилася з виникненням гірничої справи. Перші рудничні підйомні пристрої мали примітивну конструкцію у вигляді дерев'яного коловорота з вертикально або горизонтально розташованим барабаном, що приводиться в рух мускульною силою людей або тварин (кирати), а пізніше гідравлічної енергією.
З появою парових двигунів шахтна підйомна машина докорінно змінюється, досягаючи високого ступеня технічної досконалості.
1891 році встановлюється перша електрична підйомна машина, ознаменувавши нову епоху в розвитку рудникових підйомних машин. Удосконалення електричних підйомних машин особливо інтенсифікувалося з початку XX століття і продовжується досі.
Установки шахтного підйому ред.
Установки шахтного підйому розрізняють:
За призначенням:
- головні (для підйому корисної копалини, а також породи на поверхню);
- допоміжні (для підйому і спуску людей і різних вантажів);
- прохідницькі (при проходженні та поглибленні стволів шахти);
- інспекторські або аварійні (для ревізії стовбура і підйому людей в аварійних випадках).
За типом підйомних посудин:
За врівноваженням маси підйомних канатів:
- неврівноважені;
- статично урівноважені;
- динамічно врівноважені.
За типом органів навивки підйомного каната:
- з постійним радіусом навивки (циліндричні барабани, шківи тертя);
- зі змінним радіусом навивки (біціліндроконічні барабани).
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.