Ролан Петі (фр. Roland Petit; 13 січня 1924, Вільмомбль, Сена—Сен-Дені — 10 липня 2011) — французький танцівник і хореограф. Чоловік балерини Зізі Жанмер.
| Ролан Петі | |
|---|---|
| фр. Roland Petit | |
| Народився | 13 січня 1924[…] Вільмомбль |
| Помер | 10 липня 2011[…] (87 років) Женева, Швейцарія ·лейкоз |
| Поховання | цвинтар Монпарнас |
| Країна | Франція |
| Діяльність | хореограф, танцюрист, балетмейстер, артист балету, сценарист |
| Alma mater | балетна трупа Паризької опериd |
| Знання мов | французька |
| Членство | Ballets de Parisd |
| Роки активності | з 1945 |
| Мати | Rose Repettod |
| У шлюбі з | Зізі Жанмер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0677603 |
| Сайт | roland-petit.fr |
|
Біографія Редагувати
Син власника закусочної, рано виявив інтерес до мистецтва. Батько віддав його до балетної школи Паризької опери, з 1940 Ролан виступав там у кордебалеті. Навчався у Сержа Лифаря і Густава Ріко в балетній школі Паризької опери, які відразу довірили обдарованому молодому танцівникові сольні партії. У 1943 Серж Лифар доручив йому сольну партію у своєму балеті «Любов-чарівниця» на музику Мануеля де Фальї. З 1945 року створював власні постановки в театрі Маріньї разом з балериною Зізі Жанмер (Zizi Jeanmaire), яка згодом стала його дружиною, і в театрі Сари Бернар.
У 1945 очолив балетну трупу паризького Театру Сари Бернар, поставив балет «Комедіанти» на музику Анрі Соге. У тому ж році створив власну трупу «Балет Єлисейських полів» (проіснувала до 1947), у 1946 показав балет «Юнак і смерть» за сценарієм Жана Кокто на музику Й. С. Баха, який увійшов — як і пізніший балет «Вовк» — у класику світового балетного мистецтва.
У 1948 створив нову трупу «Балет Парижа», в неї, серед інших, входила Марго Фонтейн. У 1954 одружився з зіркою балету Зізі Жанмер.
У 1972 став засновником Марсельського балету, яким керував багато років.
Створював постановки для найбільших зірок світового балету (Майя Плісецька, Рудольф Нурієв, Михайло Баришников та інших). Працював в кіно, співпрацював з Івом Сен-Лораном, Крістіаном Діором, Сержем Генсбуром, Пікассо, Максом Ернстом, Жаном Карз, Жаном Тенглі, Нікі де Сен-Фалло та іншими. Ставив спектаклі на найкращих сценах світу (на його рахунку понад 50 постановок). Лібрето для Петі писали Жорж Сіменон, Жак Превер, Жан Ануй, музику — Анрі Дютійо.
Обрані постановки Редагувати
- Герніка / Guernica (1945)
- Юнак і смерть / Le jeune homme et la mort (1946)
- Les forains (1948)
- Кармен / Carmen (1949)
- Ballabile (1950)
- Вовк / Le loup (1953)
- Notre-Dame de Paris (1965)
- Paradise Lost (1967)
- Roland Petit Ballet (1973)
- «Proust, ou Les intermittences du coeur» (1974)
- Коппелія / Coppélia (1975)
- Фантастична симфонія / Symphonie phantastique (1975)
- Привид опери / Le phantôme de l'Opéra
- Les amours de Frantz (1981)
- The Blue Angel (1985)
- Clavigo (1999)
- Les chemins de la création (2004)
- «Юнак і смерть» (2010, Большой театр)
Мемуари Редагувати
- J'ai dansé sur les flots (1993, рос. пер. 2008)
Визнання і нагороди Редагувати
- Офіцер Національного ордена за заслуги в області літератури і мистецтва (1965),
- кавалер Ордена Почесного легіону (1974),
- лауреат головної Національної премії Франції в області літератури і мистецтва (1975),
- лауреат Державної премії Російської Федерації за постановку балету «Пікова дама» в Большому театрі (2001)
- та інші нагороди.
Література Редагувати
- Mannoni G. Roland Petit. Paris: L'Avant-Scène ballet / danse, 1984
- Fiette A. Zizi Jeanmaire, Roland Petit: un patrimoine pour la danse. Paris: Somogy; Genève: Musée d'art et d'histoire; Ville de Genève: Département des affaires culturelles, 2007
- Чистякова В. Ролан Пети. Ленинград: Искусство, 1977
Примітки Редагувати
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- http://www.guardian.co.uk/stage/2011/jul/11/roland-petit-obituary