Роксоля́на — політично-історична п'єса в 5 діях українського письменника Гната Якимовича, вперше надрукована у 1869 році, в якій розповідається про життя української наложниці турецького султана Сулеймана І Роксолани. Перший в Україні твір про Роксолану.
| Роксоляна | |
|---|---|
| Жанр | п'єса |
| Автор | Гнат Якимович |
| Мова | українська |
| Опубліковано | 1869 |
| |
Історія створення і постановка ред.
Гнат Якимович написав п'єсу у 1864 році, а у 1869 — видав, під псевдонімом «Ъ. Ь. Ь». Під цим криптонімом п'єсу уперше поставили 11 травня 1865 року у Львові.
Якимович зобразив історію Роксолани на тлі суспільного життя в Україні в XVI столітті, зокрема — боротьби між православними та католиками. Перший табір представила родина Лісовських, другий — міський староста і його небіж Ернст Тинський, який добивається руки Анастасії Лісовської.
Постановка «Роксоляни» стала приводом до цілої кампанії в польській пресі проти українського театру, через що Якимович був змушений переробити деякі сцени, а деякі — взагалі скоротити. Вистава йшла вже не в п'ятьох, а чотирьох актах. Якимович пом'якшив надто різкі риси в характерах героїв, особливо — польського старости. У виправленому вигляді виставу показали 18 березня і 26 квітня 1866 року у Львові, 26 травня 1867 — у Тернополі, 21 вересня — в Стрию тощо.
Дійові особи ред.
Критика п'єси і її постановки ред.
«Слово» ред.
У 1865 році часопис «Слово» позитивно відгукнувся про постановку п'єси «Роксоляна», відзначив різноманітність ситуацій кожного акту, їх композиційну самостійність і водночас — зв'язок. Схвалив образ Роксоляни, в якій поєднався патріотизм і вірність переконанням. Разом з тим рецензент зазначив, що драма потребує композиційного доопрацювання. Мовляв, не відповідає дійсності участь польського короля Жигмонта у спробах єзуїтів переманити Анастасію до католицької віри, бо король не мав права видавати подібних декретів. На думку рецензента, вірніше було б показати, що такі спроби робили приватні особи — староста і Ернст Тинський.
«Нива» ред.
Теофіл Андрієвич у 1865 році у народовській «Ниві» розкритикував постановку п'єси. Він сумнівався в авторському визначенні «Роксоляни» як мелодрами. Вважав, що конфлікт в ній зведений тільки до питання віри Анастасії і не має компонентів, неодмінних для мелодрами. Він визначив жанр п'єси як «характеристичний образок». Також зазначав, що образ Анастасії окреслений дуже слабо, важко помітити межу між фанатизмом й її внутрішніми переконаннями, а героїзм героїні не вмотивований і взагалі належно не розкритий.
Андрієвич вважав також, що характери героїв — окреслені слабо, ситуацій — мало, дія — млява, інтерес до драми з боку публіки — відсутній. Він навіть пропонував переробити п'єсу, скоротивши її до трьох актів: у першому — Анастасія потрапляє в полон, у другому — єзуїтство наступає на православну віру, в третьому — Роксоляна керує султаном і його імперією.
Андрієвич схвалив високомистецькі декорації до п'єси роботи художника Фрідріха Польмана (особливо тронну залу в п'ятому акті) і водночас — відзначив невідповідність епосі в одязі героїв.
Музику до вистави написав популярний тоді композитор Іван Лаврівський. Але Андрієвич сказав про неї коротко:
Збереглася пісня Роксоляни, уривок оркестрової партитури та одна мелодія з хору.
Про гру акторів Андрієвич згадав мимохідь:
«Gazety narodowej» ред.
26 травня 1867 року виправлену виставу показали у Тернополі. Тамтешній кореспондент польської «Gazety narodowej» (Львів) повідомляв: ідейний зміст «Роксоляни» такий, що «турок навіть ліпший за ляха».
«Русь» ред.
У 1867 році львівська газета народовського спрямування «Русь» вмістила допис, у якому різко розкритикувала п'єсу та її автора:
Дирекція імператорських театрів ред.
У первісному варіанті ця п'єса була надрукована у 1869 році в Коломиї під назвою: «Роксоляна, политично-историческая драма в пять действиях, оригінальное сочинение Ъ. Ь. Ь.». У тому ж році Якимович послав драму в дирекцію імператорських театрів у Петербург. У супровідному листі автор писав, що йому, «крім внутрішнього задоволення, втім, тільки гоніння від чужих та своїх довелося чути» (оригінал російською — «кроме внутреннего удовольствия, впрочем, только гонения от чужих и своих досведчати лучалося»), що він почуватиме себе «достатньо винагородженим», якщо дирекція «знайде ту драму гідною вистави» і що ніякої винагороди від дирекції він «не домагається», хоч і «не знаходиться в блискучих обставинах». Цього листа надрукувала «Современная летопись» (додаток до «Московских ведомостей») за 1869 рік. А у відповіді Якимовичу газета написала:
З міністерства імператорського двору відповіли, що «мова, якою він пише, — це галицько-русинська мова, одне з наріч російської мови, які за розпорядженням імператорського двору на сцену не допускаються».
Критичний відгук в «Современной летописи» був останнім ударом по п'єсі. Ніколи більш вона не з’являлася вона на галицькій сцені. Про неї забули.
Сучасність ред.
Сучасний український театрознавець Ростислав Пилипчук п'єсу розкритикував:
Примітки ред.
- ↑ Якимович Г. Роксоляна: политично-историчная драма въ пять дѣйствіяхъ / оригинальное сочиненіе Ъ.Ь.Ь. — Коломыя: Черенками Михаила И. Бѣлоуса, 1869. — 77 с.
- ↑ Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.) [ 2014-05-04 у Wayback Machine.]// Просценіум (Театрознавчий журнал). — № 3 (25). — 2009. — С. 10.
- Слово. — 1 (13).V. — № 34. — 1865.
- ↑ Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.) [ 2014-05-04 у Wayback Machine.]// Просценіум (Театрознавчий журнал). — № 3 (25). — 2009. — С. 9.
- ↑ Нива. — 10.V. — № 13. — 1865. — С. 207–208.
- Іван Лаврівський // Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. — Львів–Нью-Йорк, 1994. — С. 124.
- Слово. — 24.V (5.VI). — № 40. — 1867.
- Русь. — 30.V (11.VI). — № 18. — 1867.
- ↑ В пошуках визнання (Про Гната Якимовича)// Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — Київ: Дніпро, 1990. — С. 424-425.
Джерела ред.
- В пошуках визнання (Про Гната Якимовича)// Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури. — Київ: Дніпро, 1990. — С. 424-425.
- Мельник Л. Якимович Гнат // Енциклопедія Коломийщини. — Т. 14 (літери Щ-Ю-Я). — Коломия: Вік, 2002. — С. 42.
- Пилипчук Р. Репертуар і сценічне мистецтво українського професіонального театру в Галичині (60-ті роки XIX ст.)// Просценіум (Театрознавчий журнал). — Ч. 3 (25). — 2009. — С. 3-13.