Розкладання мінералів (рос. разложение минералов, англ. decomposition of minerals; нім. Zersetzung f der Minerale) – процес взаємодії мінералів з кислотами, внаслідок чого вони переходять у розчин.
З метою діагностики мінералів звичайно користуються HCl, HNO3, рідше – H2SO4 та іншими кислотами.
До мінералів, які розкладаються у HCl, належать усі карбонати, деякі самородні метали, сульфіди, оксиди, сульфати, фосфати, борати і силікати.
В HNO3 розкладаються усі сульфіди, деякі самородні метали, оксиди, фосфати й їх аналоги.
До мінералів, які не розкладаються ні HCl, ні HNO3 (і не розчиняються у воді), належать багато складних оксидів, більшість силікатів, деякі сульфати, фосфати, золото і платина.
В природних умовах під впливом різноманітних хімічних аґентів навіть ці мінерали піддаються розкладанню і перетворенню в інші мінерали.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.