Роздо́лівка — село Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області в Україні.
село Роздолівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район | Бахмутський район |
Громада | Соледарська міська громада |
Облікова картка | Роздолівка |
Основні дані | |
Населення | 740 |
Поштовий індекс | 84540 |
Телефонний код | +380 6274 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°45′18″ пн. ш. 38°05′11″ сх. д. / 48.75500° пн. ш. 38.08639° сх. д.Координати: 48°45′18″ пн. ш. 38°05′11″ сх. д. / 48.75500° пн. ш. 38.08639° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 76 м |
Водойми | р. Суха, Бахмутка |
Відстань до обласного центру | 87,6 км |
Найближча залізнична станція | Роздолівка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 84540, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Роздолівка, вул. Миру, 25 |
Карта | |
Роздолівка | |
Роздолівка | |
Мапа | |
Роздолівка у Вікісховищі |
Історія Редагувати
За даними 1859 року Роздолівка, панське село, над Бахмуткою, 10 господ, 144 осіб.
Село Роздолівка було утворено відразу після селянської реформи 1861 року.
Перед революцією 1917 року село нараховувало 45-48 дворів.
У 1921—1922 роках село почало переселення східніше на рівнішу місцевість, туди де й знаходиться сьогоднішня Роздолівка.
У 1924 році тут збудували першу школу.
У період німецько-радянської війни з жовтня 1941 року по вересень 1943 року село було окуповане німцями.
Через Роздолівку двічі проходив фронт, загинуло багато вояків, а село було майже зруйноване. У населеному пункті є братська могила № 64, де захоронено до 1 000 солдатів. На сьогоднішній день відомі імена більше 260.
У 1951 році в село Роздолівку були переселені люди з Галичини, з села Лісковате, що нині знаходиться на території Польщі. Переселенці зберегли свої звичаї та традиції які підтримують і корінні жителі. Разом у 1991 збудували греко-католицьку церкву — «Зіслання Святого Духа», повністю за рахунок коштів віруючих.[джерело?]
На початку 1970-х років у Роздолівці діяли центральна садиба колгоспу імені Артема, початкова школа, клуб, бібліотека, дитячі ясла.
У 1989 село було газифіковане.
Населення Редагувати
За даними перепису 2001 року населення села становило 740 осіб, з них 94,73% зазначили рідною українську мову, а 5,27% — російську.
Телекомунікації Редагувати
- Бездротовий доступ до мережі інтернет від «Артнет+»
- В бібліотеці є вільний доступ до мережі інтернет.
Примітки Редагувати
- Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 189.
- . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 9 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 14 січня 2012. Процитовано 31 травня 2012.
Джерела Редагувати
- Офіційний сайт Бахмутської районної ради та Бахмутської районної державної адміністрації [ 30 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |