Роберт Лей (нім. Robert Ley; 15 лютого 1890, Нідербрайденбах — 25 жовтня 1945, Нюрнберг) — рейхсляйтер, обергруппенфюрер СА (30.01.1937), завідувач організаційного відділу НСДАП, з 1933 року керівник Німецького робітничого фронту. Доктор філософії.
| Роберт Лей | |
|---|---|
| нім. Robert Ley | |
| Народився | 15 лютого 1890[…] Нідербрейденбах, Рейнська провінція, Німецька імперія |
| Помер | 25 жовтня 1945[…] (55 років) Нюрнберг, Баварія, Американська зона окупації Німеччини ·повішення |
| Громадянство | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Райх |
| Діяльність | політик, хімік, льотчик |
| Alma mater | Єнський університет, Боннський університет і Вестфальський університет імені Вільгельма |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
| Членство | Sängerschaft zu St. Pauli Jenad |
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd |
| Військове звання | лейтенант |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Автограф | |
| Нагороди | |
|
біографія Редагувати
Ранні роки. Перша світова війна Редагувати
Роберт Лей народився 15 лютого 1890 року в сім'ї Фрідріха і Емілії Лей — великих рейнських землевласників, які загрузли в боргах. Навчався на хімічних факультетах університетів Єни і Бонна.
У перші дні Першої світової війни вступив добровольцем до армії. Спочатку служив в якості артилериста, потім став льотчиком. 29 липня 1917 року був збитий над Францією і потрапив в полон. В ході вимушеної посадки отримав важкі поранення, а також важкий струс мозку, пережив клінічну смерть, в полоні йому було зроблено декілька операцій (одну ногу спочатку хотіли ампутувати, проте зберегли, наклавши гіпс на 10 місяців).
У березні 1920 року повернувся до Німеччини, отримав докторський ступінь (дисертація по штучному каучуку) і влаштувався на роботу в хімічний гігант IG Farben в Леверкузені.
Вступ в НСДАП Редагувати
Лей вступив в НСДАП в 1923 році, незабаром після Пивного путчу. Незабаром, з 14 липня 1925 він стає гауляйтером землі Рейнланд-Південь. У 1928 році він стає членом Ландтагу Пруссії. В ході конфлікту Гітлера і Грегора Штрассера Лей відразу встав на сторону першого. Після цього його стрімкий кар'єрний ріст триває: в 1932 році він стає начальником організаційного відділу НСДАП, а в 1933 році — керівником робітничого фронту.
На державній службі Редагувати
Очоливши в травні 1933 року трудовий фронт, він за підтримки промисловців швидко заарештував усіх профспілкових лідерів: Лей став практично одноосібним лідером німецьких робітників, всі профспілки були розпущені, а їхня власність була конфіскована. У 1935 році він оголосив, що в Німеччині повністю відсутня класова боротьба.
На своєму посту Лей створив організацію «Сила через радість» (нім. Kraft durch Freude; скор. KdF), що займалася питаннями відпочинку робітників. KdF отримувала величезні урядові субсидії, для потреб середнього робочого Фердинандом Порше був спеціально розроблений перший Volkswagen (народний автомобіль). Однак мілітаризація примусила Лея згорнути соціальні програми.
У 1934 році Лей зробив спробу об'єднання гау (партійного округу) Верхня Баварія і Швабія: гауляйтером об'єднаного гау Верхня Баварія — Швабія повинен був стати гауляйтер Верхньої Баварії Адольф Вагнер, а його заступником повинен був стати гауляйтер Швабії Карл Валь. Але за підтримки Гітлера Валю вдалося зберегти самостійність.
Лей, сам будучи хронічним алкоголіком, оголосив першу загальнонаціональну кампанію по боротьбі з пияцтвом для економії сімейного бюджету.
Лей був одним з небагатьох соратників Гітлера, які до самого кінця зберігали вірність фюреру. Останній раз Гітлер і Лей зустрічалися 21 квітня 1945 року в фюрербункері в Берліні. Гітлер направив того в Баварію для «допомоги в організації там оборони».
Після війни Редагувати
Однак прибувши до Баварії Лей не вжив ніяких реальних дій по виконанню наказу фюрера, оскільки був роздратований тим, що Гітлер відмовляється покидати оточений Берлін і пішов в запій.
16 травня 1945 року ув'язнений союзниками і утримувався в Нюрнберзі в очікуванні процесу над головними військовими злочинцями в Міжнародному трибуналі, де був би одним з обвинувачених (проти нього були висунуті звинувачення за трьома пунктами — змова з метою ведення агресивної війни, воєнні злочини і злочини проти людства). Покінчив життя самогубством у в'язниці незабаром після пред'явлення обвинувального висновку до початку самого процесу, повісившись на каналізаційній трубі за допомогою саморобної мотузки з вузьких смужок тканини, на які він розірвав рушник. Незадовго до цього в розмові з тюремним психологом пригнічено зізнавався, що йому нічого не відомо про злочини, що перераховуються в пред'явленому йому обвинуваченні. У передсмертній записці він написав, що він не може більше виносити почуття сорому.
Рейхсмаршал Герінг про смерть Роберта Лея сказав:
Слава Богу! Цей б нас тільки осоромив. Це добре, що він мертвий. Я дуже боявся за поведінку його на суді. Лей завжди був таким розсіяним і виступав з якимись фантастичними, пихатими, пишномовності промовами. Думаю, що перед судом він влаштував би справжній спектакль. Загалом, я не дуже здивований. У нормальних умовах він спився б до смерті.
Нагороди Редагувати
Перша світова війна Редагувати
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Міжвоєнний період Редагувати
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Орден крові
- Німецький кінний знак
- Золотий партійний знак НСДАП
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям
- Орден «Святий Олександр» 1-го ступеня (Болгарія) (9 жовтня 1938)
Друга світова війна Редагувати
- Медаль «За будівництво оборонних укріплень» (23 листопада 1939 — один із шести перших нагороджених) — нагороджений особисто Адольфом Гітлером.
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го (1941) класу
- Почесне кільце міста Відня (1942)
Почесні звання Редагувати
- Почесний сенатор Технологічного інституту Карлсруе
- Почесний громаданин Леверкузена і Гермескайля
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Filmportal.de — 2005.
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Martin R. A. Inside Nurnberg: military justice for Nazi war criminals
- Andrus B. C. I was the Nuremberg jailer — first — NY: Coward-McCann, Inc., 1969. — 210 p.
Джерела Редагувати
- Лей, Роберт / Вишлёв О. В. // Лас-Тунас — Ломонос. — М. : Большая российская энциклопедия, 2011. — С. 169. — (Большая российская энциклопедия: [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 17). — ISBN 978-5-85270-350-7.
- Kiehl Walter. Mann an der Fahne. München: Eher, 1938.
- Kiehl Walter. Mann an der Fahne. München, 1938. S. 8.
- Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Яуза, Эксмо, 2005, с. 85.
- Полторак А. И. Нюрнбергский эпилог. Серия — Военные мемуары М., Воениздат, 1965
- Г. Гротов. Рейхсмаршал Геринг. — М.: «Вече», 2005. — ISBN 5-9533-0577-X. (стр.455)
- В. К. Волков. Мюнхенский сговор и балканские страны. М., «Наука», 1978. стр.112
- Walter Kiehl: Mann an der Fahne. Kameraden erzählen von Dr.Ley, Verlag Franz Eher Nachfolger GmbH, München 1938
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
- Literatur von und über Robert Ley im Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
- Karl Schröder: Aufstieg und Fall des Robert Ley. Franz Schmidt Verlag, Siegburg 2008, ISBN 978-3-87710-342-5
- Renate Wald (Robert Leys Tochter aus erster Ehe): Mein Vater Robert Ley, Galunder, Nümbrecht 2004, ISBN 978-3-89909-039-0