Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — норманський засновник Сицилійського королівства. .
Роберт I давньофр. Robert Viscart | |
| |
---|---|
1077 — 17 липня 1085 | |
Попередник: | Сішельгаїта |
Наступник: | Боемунд I |
| |
1059 — 17 липня 1085 | |
Попередник: | він сам як Граф Апулії |
Наступник: | Рожер I Гаманець |
| |
1059 — 17 липня 1085 | |
Попередник: | він сам як Граф Калабрії |
Наступник: | Рожер I Гаманець |
| |
1059 — 17 липня 1085 | |
Попередник: | він сам як Граф Сицилії |
Наступник: | Рожер I |
| |
1057 — 1059 | |
Попередник: | Онфруа |
Наступник: | він сам як Герцог Апулії |
| |
1057 — 1059 | |
Наступник: | він сам як Герцог Калабрії |
| |
1059 — 1059 | |
Наступник: | він сам як Герцог Сицилії Рожер I |
| |
1080 — 17 липня 1085 | |
Попередник: | Річард Андріанський |
Наступник: | Боемунд I |
Народження: | 1016 Отвіль-ла-Гішар |
Смерть: | 17 липня 1085 Кефалінія |
Причина смерті: | інфекційне захворювання |
Поховання: | Веноза |
Релігія: | Християнство |
Рід: | Готвіль |
Батько: | Tancred of Hautevilled |
Мати: | Fressenda of Hautevilled |
Шлюб: | Alberada of Buonalbergod і Sikelgaitad |
Діти: | Рожер I Борса, Боемунд I, Guy of Hautevilled, Emma of Hautevilled, Matilde d'Altavillad, Robert Scaliod, Sibylle de Hautevilled, Olympiasd, Héria de Hautevilled, Mabille de Hautevilled і Constance of Sicilyd |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Роберт був шостим сином Танкреда Отвіля і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендой. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата Дрого Апулійському. Дрого був готовий прийняти його тільки в якості звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.
Розгніваний Роберт залишив Мельфі і протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів в регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року останній помер.
Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійської фортеці Скрібла.
У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормани під його командуванням займалися пограбуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус з Монте-Кассіно, Вільгельм з Апулії та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько "Гвіскар", що означає "Хитрун".
На заклик свого брата Онфруа в 1053 Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній битві при Чивітате (18 червня 1053), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.
Роберт протягом 1055 підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.
Навесні 1057 Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскар опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.
Папа Миколай II узаконив завоювання Роберта Гвіскара (як здійснені, так і майбутні), проголосивши його в 1059 герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 Роберт Гвіскар володів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.
Папа Григорій VII, що намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 від церкви, але в 1080 зняв відлучення і передав Робертові Гвіскару в лен всі зайняті ним землі (зокрема Амальфі, Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).
У 1084 прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому розгромив і розграбував місто. Помер у розпал нової війни з Візантією.
Примітки Редагувати
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Норвич Дж. Нормандцы в Сицилии. Второе нормандское завоевание. 1016—1130 / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. — М.: Центрполиграф, 2005. — 367 с. — 5000 экз. — ISBN 5-9524-1751-5.
- Анна Комніна. Алексиада. — СПб.: Алетейя, 1996. — 703 с. — ISBN 5-89329-006-X.
- Malaterra G. The Deeds Done by Count Roger of Calabria and Sicily and of Duke Robert his Brother = De Rebus Gestis Rogerii Calabriae et Siciliae Comitis et Roberti Guiscardi Ducis fratris eius (лат.) / ed. Ernesto Pontieri, Rerum Italicarum Scriptores V pt.1. — Bologna, 1927—1928.
- Rogers, Clifford J. The Oxford Encyclopedia of Medieval Warfare and Military Technology: Vol. 1 (англ.). — Oxford: Oxford University Press, 2010. — ISBN 978-0195334036.
- Loud, G A. The Age of Robert Guiscard: Southern Italy and the Norman Conquest (англ.). — 2000. — ISBN 0-582-04529-0.
- Pinzelli, Eric. Masters of Warfare: Fifty Underrated Military Commanders from Classical Antiquity to the Cold War. — Pen & Sword, 2022. — ISBN 9781399070126.