Ридо́дуби — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. До 2015 адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане село Білий Потік.
| село Ридодуби | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Білобожницька сільська громада |
| Облікова картка | Ридодуби |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1600 |
| Населення | 590 (на 1.01.2018) |
| Територія | 2,75 км² |
| Густота населення | 211,63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48577 |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°03′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д.Координати: 49°03′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д. |
| Відстань до обласного центру | 89 км |
| Відстань до районного центру | 11 км |
| Найближча залізнична станція | Білобожниця |
| Відстань до залізничної станції | 4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48577, с. Ридодуби, Чортківський р-н, Тернопільська обл. |
| Сільський голова | Ярослав Михайлович Огаль |
| Карта | |
Ридодуби | |
Ридодуби | |
| Мапа | |
| Ридодуби у Вікісховищі |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.
Назва Редагувати
За переказами, назва села походить від спаленого татарами дубового лісу, в якому переховувалися селяни — «ридали дуби», звідси й Ридодуби.
Розташування Редагувати
Розташоване за 11 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Калинівщина.
Територія — 2,75 кв. км. Дворів — 185.
Історія Редагувати
Перша письмова згадка про село датується 1600 роком.
Наприкінці ХІХ століття велика земельна власність належала Колікстові Охоцькому.
У селі в 1900 р. — 1206 жителів, 1910 — 1267, 1921 — 1163, 1931 — 1196 жителів; у 1921 р. — 197, 1931 — 243 двори.
У 1889 році функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання.
У 1918 році в Ридодубівській школі було три класи та працювало два вчителі Володимир та Наталія Касіяни.
При відступі Червоної армії 28 червня — 2 липня 1941 року підрозділами НКВС, так званими «розстрільними групами», розстріляно 800 осіб із числа в'язнів Чортківської тюрми, серед яких були й мешканці Ридодубів — Василь Бринда, Микола Довбенько, Іван та Яков Козарі, Микола Оголь, Павло та Тимофій Цюпки. 20—21 липня 1941 року в Умані, на Черкащині розстріляно Степана Зарівного та Якова Оголя.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 27 мешканців села:
- Казимир Боровський,
- Мар'ян Боровський,
- Томаш Боровський,
- Василь,
- Микола Данилович,
- Микола Бринда,
- Степан Бринда,
- Іван Вербіцький,
- Михайло Вербіцький,
- Іван Возняк,
- Михайло Возняк,
- Йосип Градовий,
- Йосип Гуменюк,
- Вавро Деренюк,
- Петро Деренюк,
- Ярема Довбенко.
З 4 вересня 2015 року Ридодуби належать до Білобожницької сільської громади.
Релігія Редагувати
- церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана (ПЦУ; 1801; кам’яна),
- церква святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам'яна (УГКЦ; 2002–2005),
- костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (1931; кам’яний).
Пам'ятники Редагувати
- пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969);
- погруддя Тараса Шевченка (1954, скульптор — Борис Ульянов);
- пам'ятник на могилі вояка УПА Йосипа Фабінського;
- пам'ятник Небесній сотні;
- фігура Божої Матері.
Соціальна сфера, господарство Редагувати
Діяли філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших; кооператива.
Нині діють школа, Будинок культури (1966), бібліотека, ФАП, дитячий садочок «Малятко», легкоатлетичний клуб «Старт», ПАП «Урожай», ПП «Батокс-Плюс», торговий заклад.
Населення Редагувати
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 659 осіб:
| Населення Ридодубів | ||
|---|---|---|
| Рік | Число ос. | Число буд. |
| 1785 | 396 | |
| 1880 | 947 | |
| 1900 | 1206 | |
| 1910 | 1267 | |
| 1921 | 1963 | 197 |
| 1931 | 1196 | 243 |
| 2001 | 659 | |
| 2014 | 582 | 185 |
| 2018 | 590 |
Відомі люди Редагувати
Народилися Редагувати
- Михайло Деренюк (1885—1976) — священик, ієромонах Української греко-католицької церкви;
- Теодозія Зарівна (нар. 1951) — письменниця, театрознавець, журналіст;
- Мирослав Ткач (нар. 1957) — господарник;
- Андрій Фаріон (1837—1918) — громадський діяч;
- Анна Фаріон (1870—1931) — громадська діячка;
- Теодор Фаріон (1868—1941) — підприємець;
- Микола Шмадило (нар. 1937) — релігійний діяч;
- Овсій Юрчишин (нар. 1935) — заступник командувача сухопутними військами Аргентини, дивізійний генерал. У 2001 році перебував у рідному селі. Його рідний син Клаудіо Хосе Юрчишин, капітан ЗС Аргентини загинув у лютому 2002 року.
Мешкали, працювали Редагувати
- Кулик Йосип — архітектор;
- Кулик Петро — скульптор.
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- Ридодуби
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Ридодубівська ЗОШ I-II ст. — ТерноВікі. wiki.ippo.edu.te.ua. Процитовано 21 березня 2023.
- ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
- Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- . Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
- На могилі монаха з Тернопільщини зцілюються люди
- En un accidente murió un capitán del Ejército[недоступне посилання](ісп.)
Джерела Редагувати
- Уніят В. Ридодуби // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 178. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Уніят В., Федечко М. Ридодуби // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 496—497. — ISBN 978-966-457-246-7.