Анто́н Ка́рлович Ржепе́цький (1868, Київ — 6 грудня 1932, Ніцца) — громадський і політичний діяч. Міністр фінансів за гетьманської держави (травень-грудень 1918 р.). Кадет. Сприяв розбудові української грошової системи. Належав до прихильників федерації України з Росією.
| Антон Карлович Ржепецький | |
| |
|---|---|
| 10 травня 1918 — 14 грудня 1918 | |
| Народження: | 1868 Київ, Російська імперія |
| Смерть: | 6 грудня 1932 Ніцца, Франція |
| Поховання: | Російський цвинтар Кокад |
| Країна: | УНР |
| Партія: | Конституційно-демократична партія |
Життєпис Редагувати
Ржепецький Антон — нащадок давнього шляхетського роду, до революції 1917 — директор банку і радний Київської міської думи. Був головою Землеробного синдикату, головою Товариства взаємного кредиту, очолював виборчу комісію для обрання до Державної думи. Виступав проти створення окремого українського допомогового товариства. Під час Першої світової війни керував акцією, так званого, «Татьянинского Комитету» для допомоги біженцям. Як міністр фінансів за гетьманської влади (10 травня — 14 грудня 1918) спричинився до розбудови української грошової системи і до зміцнення української валюти, захищав українські економічні інтереси в переговорах з Німеччиною і відстоював права України на Крим, але одночасно виступав проти українізації державної адміністрації і належав до прихильників федерації України з Росією.
6 вересня (24 серпня) 1918 на засіданні Ради міністрів було повідомлено, що у зв'язку з хворобою М.Василенка тимчасово виконуючим обов'язки голови уряду призначено міністра фінансів А.Ржепецького. А.Ржепецький повідомив про результати переговорів з представниками Центральних держав про умови договору про поставку їм хліба, цукру і спирту. По всіх пунктах цього договору було досягнуто домовленості, крім цін на цукор, тому Рада міністрів ухвалила, що продажа цукру по цінам нижчим, ніж в Україні, неприпустима і треба вимагати погодження на ціну, схвалену урядом в засіданні 4 вересня 1918 р Рада міністрів схвалила проект валютного договору з Центральними державами.
Після занепаду гетьманату заарештований Директорією. При відступі Директорії перед натиском більшовиків до Вінниці, туди було перевезено й в'язнів. Більше року країни Антанти — зокрема Франція — вимагали від уряду УНР звільнення С.Гербеля, А.Ржепецького, Рейнбота та інших гетьманських урядовців. Згодом в'язнів було переправлено до Одеси і там «подаровано» Антанті.
П.Скоропадський в спогадах писав, що навіть за умов німецько-австро-угорської окупації, «іти на якійсь-либонь поступки німцям Ржепецький вважав немислимим, і не тому, що це були німці, він просто як господар був скупий і беріг кожну державну копійку».
Див. також Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Небрат В. В. Ржепецький Антон Карлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 192. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 654.
- будинок-музей Марини Цвєтаєвої (рос.)
- Павло Гай-Нижник А. К. Ржепецький — міністр фінансів Української Держави за гетьманату 1918 року
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |