Ресурси та запаси ніобію (рос. ресурсы и запасы ниобия, англ. niobium resources and reserves, нім. Ressourcen f pl und Vorräte m pl an Niob).
Загальна характеристика ред.
Світові прогнозні ресурси ніобію оцінюються в 120 млн т (в перерахунку на Nb2O5). Приблизно 96 % прогнозних ресурсів пов'язано з карбонатитами і корами їх вивітрювання, інші — з лужними гранітами, лужними сієнітами, нефеліновими сієнітами, пегматитами і розсипами. Перше місце за величиною прогнозних ресурсів займає Південна Америка, де в надрах сконцентровано бл. 80 % ресурсів світу, друге — Африка, третє — Австралія. За останні 3–4 роки виявлені значні ресурси в Азії (Індія, Саудівська Аравія, Північна Корея і ін.) — понад 2 млн т, в Ґренландії та США — до 1 млн т, Африці (Танзанія, Уганда і ін.) — бл. 1 млн т. Серед країн світу перше місце за прогнозними ресурсами ніобію займає Бразилія, друге — Росія.
Світові загальні запаси пентоксиду ніобію на 01.01.1998 р. становили 10,4 млн т. На перше місце вийшла Азія, включаючи Росію з унікальним Томторським родовищем, на яке припадає бл. 58 % загальних запасів пентоксиду ніобію у світі. На другому місці — Південна Америка з відомими родовищами Араша, Тапіра (Бразилія) і ін. На частку Африканського континенту припадає 2 % запасів світу, а на Австралію — 1 %.
Одне з найбільших у світі ніобієвих родовищ — Сейс-Лагос (Бразилія). Але воно розташоване на території національного парку "Morro dos Seis Lagos Biological Reserve" і не буде розроблятися в найближчі десятиріччя.
Стратегічні запаси ніобію США в середині 1990-х років становили сумарно 876 т (в перерахунку на метал), у тому числі 20 т чистого металу, 163 т — у фероніобію, 313 т — в пірохлоровому концентраті, бл. 380 т — в некондиційних концентратах.
Табл. Світовий видобуток ніобію (тонн у перерахунку на метал Nb)
Країни | 2004 р. | 2005 р. |
Бразилія | 29900 | 29900 |
Канада | 3450 | 3400 |
Австралія | 200 | 200 |
Нігерія | 170 | 170 |
Мозамбік | 130 | 110 |
Руанда | 63 | 63 |
ДР Конго | 52 | 52 |
Ефіопія | 6 | 6 |
Уганда | 8 | 2 |
Намібія | 1 | 1 |
Всього | 34000 | 33904 |
У основу класифікації ендогенних родовищ ніобію покладено речовинний склад руд, геолого-морфологічні особливості рудних тіл і ніобій-танталове відношення (Nb2O5 : Ta2O5), оскільки абсолютна більшість родовищ — комплексні. Виділяється шість головних геолого-промислових типів ендогених ніобієвих родовищ: 1) рідкіснометалічно-пегматитовий, 2) рідкіснометалічно-гранітовий (квальмітовий), 3) метаморфогенний, 4) лопаритовий в розшарованих агпаїтових нефелінових сієнітах; 5) карбонатитовий і 6) альбітитовий. Крім того, джерелом ніобію є руди комплексних рідкіснометалічних родовищ різних формацій (рідкісноземельних, залізо-титанових і залізо-фосфорних, оловорудних і ін.), в яких ніобій і тантал присутні як попутні компоненти. Екзогенні родовища ніобію нерозривно пов'язані з ендогенними, оскільки являють собою кори вивітрювання останніх або розсипи ближнього зносу, що виникли, як правило, за рахунок перемивання кір вивітрювання.
Основними геолого-промисловими типами ніобієвих родовищ, з якими пов'язано 94 % світових підтверджених запасів цього металу, є карбонатити і кори їх вивітрювання. Бл. 6 % запасів сконцентровано в родовищах, пов'язаних з рідкіснометалічними лужними гранітами, нефеліновими сієнітами, пегматитами і ін.
У природі загалом відомо понад 100 мінералів ніобію, здебільшого складних оксидів. Основне промислове значення мають: пірохлор (Ca, Na)2Nb2O6(OH, F) із вмістом Nb2O5 40,5–82,5 %, пірохлор стронціїсто-баріїстий (пандаїт) (Ba, Sr)2 (Nb, Ta)2O6 (O, OH)7 з 64–67 % Nb2O5, лопарит (Na, Ce, Ca) (Ti, Nb)O3 з вмістом Nb2O5 3,5–12,8 %, колумбіт (Fe, Mn) Nb2O6 с 57–73 % Nb2O5, ільменорутил (ніобіїстий рутил) (Ti, Nb, Ta, Fe)O2 з 4,5–33,5 % Nb2O5.
По країнах ред.
Провідна роль в мінерально-сировинній базі ніобію належить Бразилії (73,9 %), Канаді (8,8 %) та Габону (7,6 %). На інші країни припадає менше 10 % підтверджених запасів.
У Бразилії, яка є провідним продуцентом ніобію у світі (88 % виробництва концентратів), родовища знаходяться в основному у відомих гірничорудних районах штатів Мінас-Жерайс і Гояс. Руди локалізовані в латеритних корах вивітрювання карбонатитів і не вимагають інтенсивного дроблення. Потужності рудоносних кір досягають 200 м, покривів — від 0,5 м до 40 м. Середній вміст Nb2O5 в рудах — 2,5 %. Розробка ведеться відкритим способом. Див. Араша (копальня)
У Канаді — другому виробникові ніобієвих концентратів у світі (бл. 11 % в перерахунку на метал), руди нижчої якості. Середній вміст пентоксиду ніобію в рудах, що розробляються, 0,6-0,7 %. Корінні руди дрібнозернисті і для виділення корисних компонентів вимагають дроблення до тонких фракцій. Негативною якістю канадських руд є їх підвищена радіоактивність (у пірохлорі міститься до 10 % U3O8).
У Китаї і Індії розробляють в основному пегматитові родовища з невисокими вмістами пентоксиду ніобію в рудах, однак рудні мінерали в них візуально помітні, що дає можливість вести селективне збагачення з рудорозбіркою.
Родовища ніобію Малайзії — розсипні, відпрацьовуються значною мірою старательським способом.
У Росії відпрацьовується тільки Ловозерське родовище з комплексними рудами (рудники і збагачувальні фабрики Карнасурт і Умбозеро). Крім лопаритового концентрату, на збагачувальних фабриках отримують нефелін-польовошпатовий і егіриновий концентрати. Кінцевими продуктами переробки є чисті метали і технічні пентоксиди ніобію, танталу, індивідуальні оксиди і сполуки рідкісноземельних металів церієвої групи.
В Україні руди ніобію не видобуваються. Промислові концентрації ніобію виявлені в комплексних родовищах та рудопроявах у межах центральної, південно-східної та північно-східної частини Українського щита. Крім того, перспективним є Мазурівське родовище рідкісних металів у Донецькій області. Щорічна потреба країни у ніобієвих концентратах — 1000—1200 т.
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- U.S. Geological Survey, 2020, Mineral commodity summaries 2020: U.S. Geological Survey, 200 p., https://doi.org/10.3133/mcs2020.