Лопарит (рос. лопарит; англ. loparite; нім. Loparit m) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, підкласу складних оксидів, ніобо-титанат церію та ін. легких лантаноїдів каркасної будови. Група перовськітів.
| Лопарит | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений, перейменований (Rn)[d] |
| IMA-номер | IMA1987 s.p. |
| Абревіатура | Lop-Ce |
| Хімічна формула | (Na,Ce,Sr)(Ce,Th)(Ti,Nb)₂O₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.CC.35 |
| Ідентифікація | |
| Колір риси | коричневий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | саами (російська) |
| Типова місцевість | Mount Maly Mannepakhkd |
| Лопарит у Вікісховищі |
Історія та етимологія Редагувати
Мінерал, відомий сьогодні як лопарит (Ce), вперше був знайдений фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм (1865-1928) у Ловозерській тундрі (у 1890 році). Він же дав первинний опис мінералу.
Мінерал докладно описаний російським геологом Кузнецовим І.Г. у 1925 р. Названий за застарілою назвою фіно-угорського народу Північної Європи, зокрема, Кольського півострова: саамі — лопарі.
Загальний опис Редагувати
Хімічна формула за Є. Лазаренком: (Се, Na) TiO3. Містить (%): Na2O — 8,32; TR2O3 — 30,80; TiO2 — 39,65. Домішки: оксиди Nb, Ca, Sr, Th, Ta.
За іншими даними: (Се, Na, Ca) (Ti, Nb) О3 або (Na,Ce,Sr)(Ce,Th)(Ti,Nb)₂O₆.
Вигляд кристалів псевдокубічний (кубооктаедричний); характерні зірчасті двійники проростання.
Сингонія кубічна (за ін. даними — моноклінна).
Спайність відсутня.
Густина 4,6-4,9.
Твердість 5,5-6,0.
Колір смоляно-чорний, рідше бурий.
Блиск скляний до металічного, на зламі жирний.
Риса коричнева.
Крихкий.
Злам нерівний.
Походження магматичне. Структура — перовськітового типу. Зустрічається в агпаїтових нефелінових сієнітах, рідше в лужних пегматитах. Виявлений також в деяких рідкіснометалічних гранітах. У зоні гіпергенезу відносно стійкий, утворює розсипи. Асоціація: нефелін, мікроклін, егірин, рідкісноземельний апатит, арфведсоніт, перовськіт, ільменіт, евдіаліт–евколіт, титаніт, лампрофіліт.
Поширення Редагувати
Поширений у Хібінському і Ловозерському масивах, на Кольському п-ові; на масиві Юллимах Центральний Алдан); Північному Прибайкаллі, Східному Забайкаллі, у Туві, Росія. Знахідки: Браттаген, Лагендален, поблизу Ларвіка та Бюера, Бьоркдален, Норвегія. В комплексі Гардінер, фіорд Кангердлугсуак, східна Гренландія. на Тенерифе, Канарські острови. У карбонатиті озера Шрібурт, Онтаріо, Канада. У Сарамбі та Чірікеле, Парагвай. Мінас-Жерайс, Бразилія. На острові Боа-Вішта, Кабо-Верде.
Переробка і застосування Редагувати
Основний метод збагачення лопаритових руд — гравітаційний з подальшою флотацією шламів. Вихідну руду піддають двостадійному дробленню та мокрому подрібненню, потім її направляють на гідравлічну класифікацію. Крупні класи збагачують на відсаджувальних машинах із поверненням хвостів відсадки на подрібнення, а дрібні — на концентраційних столах. Отриманий колективний егірин-лопаритовий концентрат зневоднюють, сушать і піддають електромагнітній та електростатичній сепарації для видалення егірину (лопарит виділяється у провідникову фракцію), а потім електромагнітній сепарації (лопарит, на відміну від егірину, переходить у немагнітну фракцію).
Лопарит — цінна сировина на Та, Nb, TR, Ti. Руда рідкісноземельних елементів, титану, ніобію, танталу. Видобувається, зокрема, на Кольському півострові.
Крім того, лопарит (Ce) є затребуваним мінералом серед колекціонерів через його рідкість, добре розвинені кристали-близнюки та привабливі зразки.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- Nickel E. H., Mandarino J. A. Procedures involving the IMA Commission on New Minerals and Mineral Names and guidelines on mineral nomenclature // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1987. — Vol. 72. — P. 1031–1042. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лопарит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лопарит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання Редагувати
- Loparite-(Ce) Mindat.org [ 10 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Loparite-(Ce) Webmineral [ 7 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Loparite-(Ce)". Mineral Handbook. Mineral Data Publishing. 2005. URL: https://rruff.info/doclib/hom/loparitece.pdf [ 20 січня 2022 у Wayback Machine.]