| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2019) |
Релігії населення островів Тихого океану — це сукупність релігій, які віросповідає населення островів Тихого океану.
Вивчення ред.
Вивчення релігій населення островів Тихого океану демонструє серйозні труднощі, що виникають у дослідників, орієнтованих на зовнішні прояви релігійності. Океанійці не тільки найчастіше приховують особливості свого культу, але і з легкістю змінюють його й удають до культів інших релігій, не міняє при цьому схильності до своїх споконвічних віроучень.
Факти приховання своєї - щирої конфесіональної приналежності океанійцями призводить Р.Форчун, що досліджував релігію жителів острівця Добу. Він відзначає, що важко вивчати тубільні звичаї (особливо магію) у тому випадку, якщо місцеві жителі бачили етнографа разом із місіонером або колоніальним чиновником.
| Я запевняв тубільців, що в мене немає нічого загального з цими людьми, але не досяг у цьому повного успіху. Від мене щось приховували. Один. із остров'ян клявся мені (хоча я його про це не запитував), що він. -.. християнин і вірить тільки в Бога. Це неправда, як кожний добуанець він ходить у церкву і посилає туди дітей із страху -перед місією, але він виконує всі дохристиянські звичаї і цілком вірить у них. | ||
— р. Форчун |
Достатньо найменшого привода (відмови місіонера в дозволі брати участь у спортивному змаганні, у музичному ансамблі тощо) і океаніець, з'ясувавши заздалегідь, що інший місіонер йому це дозволяє, прощається зі старою вірою і приймає другу, благо в селі є і та, і інша церква.
У Океанії чимало людей, що змінювали своє віросповідання по два, три, чотири рази. Перехід з одного віросповідання в інше іноді відбувається колективно, усім селом. Так, на острові Бугенвиль місіонер-католик не бажав розлучитися з дружиною одному з впливових жителів села. Той швидко перемінив католицьку віру на протестантську (веслеянскую), а слідом за ним те ж саме зробили усі жителі села. Релігійні вірування океанійців до прибуття до них місіонерів при всіх регіональних розходженнях містили в, собі щось загальне, властиве їм усім.
Опис релігії ред.
Океанійці зверталися до духів предків, до богів, приносячи їм жертви й очікуючи від них відповідної допомоги (за принципом "ми-вам, ви-нам"). Вони розраховували одержати цю допомогу за життя, у земному світі, а не після смерті, коли, відповідно до їхніх вірувань, душі мертвих підуть в інший світ. Допомога духів предків або догів потрібна в тих випадках, коли в людей у їхніх земних справах не усе складається так, як їм хотілося б. Що стосується загробного життя, то океанійці, вірячи в його можливість, зазвичай не заглядали так далеко вперед. За їхніми уявленнями, загробне життя в принципі таке ж, як і земне, - там теж будуть городи, обряди ініціації, вступи в шлюб, буде чергування удач і невдач. Якщо живі на землі будуть приносити мертвим предкам жертви - добре, не будуть - погано. Акцент у релігійних віруваннях океанійців робиться насамперед на земне життя. Недарма низка дослідників характеризують традиційну релігію океанійців як релігію "матеріалістичну".
До духів предків і до богів остров'яни ставилися як рівні до рівних - перед богами, а тим більше перед духами предків вони не принижувались. Якщо дух предка або бог виконував прохання і побажання людей, люди берегли череп предка, дерев'яне різьблене зображення предка або бога, приносили їм жертви, виконували певні обряди. Якщо не виконував - череп предка або його різьблене зображення викидали і заміняли черепом або різьбленим зображенням іншого предка. Вважалося, що не тільки духи предків, але й боги мешкають десь недалеко. Люди запрошували їх на святкування, ставили для них порції їжі, і, називаючи кожного на ім'я, говорили: "Це тобі, їж! А це тобі, їж!" Про усякий випадок ставили декілька порцій для тих духів предків або богів, що могли, через безпам'ятність не запросити.
Що стосується регіональних розходжень у традиційних віруваннях, те тут можна виділити дві основні області:
- Меланезію (крім Фіджі);
- Мікронезію, Полінезію в перший: переважала віра в духи предків, чаклунство, цілком була відсутня ідея загробної відплати, не було фахових служителів культу.
Для другий характерний політеїзм, обожнювання племінних керманичів, обряди з людськими жертвопринесеннями, знову ж чаклунство, наявність жерців-професіоналів. Релігія полінезійців відбивала соціальну стратифікацію місцевого товариства і захищала корисливі інтереси племінної знаті. Треба також відзначити, що людей, пов'язаних із яким-небудь одним конкретним духом предка, у Меланезії нараховувалося не більш декількох десятків, у той час як у Полінезії людей, що вірять в один племінного бога, могло бути декілька тисяч. Віра в "великих богів" - Тангароа, Ту, Тане, Ронго - зафіксована на багатьох полінезійських архіпелагах.
Помітивши небажання океанійців відмовлятися від своїх старих богів, місіонери "перекладали" їх на посаду диявола. Це, пише Ч.Роули, "загальна практика в процесі християнізації". Самі океанійці віддавали перевагу ставити своїх богів на, місце християнських персонажів. Так, на Тавайських островах християнська . трійця довгий час виступав в уяві трьох гавайських богів - Ку (бог-батько), Кане (бог-син). Лоно (бог-дух святою). Для четвертого гавайського бога, Каналів, місця вистачало, і йому довелося обійняти посаду диявола. Робити подібні заміни часом допомагали самі ж місіонери. Так, єпископ Ж.Помпайе говорив маорі, що Хіна (дружина Мауи)- це діва Марія. На островах Самоа богиня війни Нафануа була включена- у пантеон християнських святих, де вона виступала в новій ролі - посланниця бога.
Жителі Маркізького архіпелагу ототожнили своє старе божество. Тільки з християнським богом. На деяких - островах місцеві бога перетворювалися у пророків, в ангелів. Океанійці не заперечували і проти перетворення їх у дияволів: диявол у їхньому розумінні - це не виплодок зла, а такий же бог, як і Яхве. Іноді вони вважали головним богом саме диявола, а не Яхве. Папуас Марафи, що жив у районі р. Маркхем на острові Нова Гвінея, створив віроучення, по якому дійсний бог - не Яхве, а диявол, і молитися треба саме йому.