Революційний трибунал (фр. Tribunal révolutionnaire) — надзвичайний орган, створений у Парижі Національним конвентом під час Французької революції для суду над політичними злочинцями, який згодом став одним із найпотужніших «двигунів» так званої «Епохи терору».
Новини про поразку французів у Бельгії викликали в Парижі народний рух і 10 березня 1793 року, на пропозицію Левассера[ru] або Шометта, Конвент проголосив створення надзвичайного кримінального суду, який пізніше, згідно з декретом від 30 жовтня 1793 року, отримав офіційну назву Революційного трибуналу.
Ця інстанція складалася з голови, трьох його заступників («товаришів»), громадського обвинувача та дванадцяти присяжних, всіх їх призначав Конвент; від судів загальної юрисдикції цей орган вирізнявся спрощеними формами судочинства: попереднє розслідування не проводилося, обвинувачених допитували безпосередньо під час засідання, захист, подання апеляцій чи касаційних скарг не допускалися. Першим президентом Революційного трибуналу став Монтане[fr] (до 30 липня 1793), віце-президентом — Коффіналь-Дюбай[fr]. Громадським обвинувачем при Революційному трибуналі був Фук'є-Тенвіль[ru].
До термідоріанського перевороту (27 липня 1794 року) Революційний трибунал перебував під впливом Робесп'єра. Відповідно до закону[ru] від 10 червня 1794 року підсудним заборонялося наймати адвоката, а єдиною мірою покарання, яку суд виносив за політичні злочини, що трактувалися дуже широко, стала страта. За нетривалий термін страчено майже три тисячі людей.
Скасовано 31 травня 1795 року.
Жертви Революційного трибуналу Редагувати
За вироком Революційного трибуналу гільйотиновані:
- Шарлотта Корде
- Марія-Антуанетта
- жирондисти (Бріссо, Верньо[fr], Жансонне[en] та інші)
- герцог Орлеанський[fr]
- Жан-Сільвен Байї
- Антуан Барнав
- ебертисти[ru] (Ебер, Анахарсіс Клоотс, Лакруа[fr] та ін.)
- дантоністи[de](Дантон, Демулен, Фабр д'Еглантін, Еро де Сешель[fr] та ін.)
- комп'єнські мучениці
Примітки Редагувати
- Soboul et al, 2014, с. 1046—1049.
- Генифе, 2003, с. 112—113.
Література Редагувати
- Dictionnaire historique de la Révolution française / ed. Albert Soboul. — P. : Quadrige, 2014. — LXVIII+1133 p. — ISBN 978-2-13-053605-5.
- Генифе П. [fr]. Политика революционного террора 1789—1794. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — 320 с. — ISBN 5-354-00221-4.
Посилання Редагувати
- Conspiracy and Terror in the French Revolution — Marisa Linton (Kingston University) Public Lecture
В іншому мовному розділі є повніша стаття Tribunal révolutionnaire(фр.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з французької.
|