Райнальд I (нім. Rainald I; бл. 1255 — 9 жовтня 1326) — герцог Лімбурга в 1279—1288 роках, сьомий граф Гельдерна у 1271—1318 роках.
| Герб | |
| Титул | count of Gueldersd, count of Zutphend і Duke of Limburgd |
|---|---|
| Дата народження | 1255 |
| Дата смерті | 9 жовтня 1326 |
| Місце смерті | Montfort[d] |
| Місце поховання | Kloster Graefenthald |
| Батько | Otto II, Count of Gueldersd |
| Мати | Philippa of Dammartind |
| У шлюбі з | Margaret of Dampierred, Ірменгарда (герцогиня Лімбурга) і Ірменгарда (герцогиня Лімбурга) |
| Дитина | Reginald II, Duke of Gueldersd, Isabella van Gelred, Philippa van Gelred і Margaretha van Gelred |
| Рід | House of Wassenbergd |
| Соціальний прошарок | аристократія |
| Райнальд I у Вікісховищі |
Належав до роду Вассенбергів. Син Оттона II, графа Гельдерна і Цютфена, та Філіппи де Даммартен. 10 січня 1271 року спадкував батьківські володіння. У 1276 одружився на Ірменгарді, доньці Валерана III. У 1279 році він купив графство Кессель і права на домініон на лівому березі Маасу, а також домініон над міністеріалами між Маасом і Менхенгладбахом.
1279 року після смерті останнього разом з дружиною став панувати у Лімбурзі. Це було підтверджено імператором Рудольфом I 12 червня 1282 року. Тоді ж Райнальд I отримав право спадкувати Лімбург на правах узуфруктах на випадок раптової смерті дружини. Того ж року допоміг Гі де Дамп'єру, графу Фландрії, поставити льєзьким єпископом його сина Жана.
1283 року після смерті Ірменгарди права на Лімбург висунув Жану I, герцог Брабанту, які перед тим викупив у Адольфа V, графа Берга (з Лімбурзького дому). Проти Райнальда I виступив також патриціат міст Аахена, Кельна і Льєжа, а льєзький єпископ Жан IV оголосив нейтралітет. Почалася Війна за Лімбурзький спадок, під час якої отрмиав допомогу від Гі де Дамп'єр, що закінчилася 5 червня 1288 року битвою при Воррингені, в якій Райнальд зазнав поразки, потрапив у полон і в результаті був змушений відмовитися від Лімбурга.
3 липня 1286 року одружився з Маргаритою, донькою Гі де Дамп'єра. Невдовзі погіршилося здоров'я, він страждав на душевне захворювання. У 1306 році він фундував монастир кармелітів у Гельдерні. У 1310 році він отримав Privilegium de non evocando від короля Генріха VII на свої володіння
У 1316 році в Гельдерні почалося повстання на чолі із його сином Райнальдом. Повстання було придушене. У 1317 році граф підтримав Фрідріха III Габсбурга, герцога Австрії, у його боротьбі з баварським герцогом Людвигом Віттельсбахом за трон Німеччини. За це отримав у Фрідріха III імперського князя. У 1318 році був повалений сином Райнальдом, через два роки запроторений фортецю Монфорт, де той і помер 1326 року в абатстві Грефенталь.
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #135629152 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Catalog of the German National Library
Джерела Редагувати
- Paul Moors: Reinoud I ca. 1258—1326, Graaf van Gelre. In: Biografisch Woordenboek Gelderland. Band 4. Verloren, Hilversum 2004, ISBN 90-6550-800-7, S. 98−104.
- Wolfgang Herborn: Rainald I. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 7, LexMA-Verlag, München 1995, ISBN 3-7608-8907-7, Sp. 417.